Зворотний зв'язок

Хіміко-лісовий комплекс і будівельній комплекси

Будівельний комплекс тісно пов’язаний з іншими галузями народного господарства. Насамперед, за його участю створюється значна частина основних (виробничих й невиробничих) фондів. З іншого боку, комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. Так, будівництво використовує 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає також вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для продукування будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива, а іноді й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва складають близько 25%.

Розгляньмо тепер особливості розміщення галузей будівельного комплексу, фактори, що на нього впливають.

Промисловість будівельних матеріалів. Ця галузь складається: 1) з видобутку природної сировини (камінь, пісок, глина, гравій, крейда, гіпс, мергель, азбест тощо); 2) з виготовлення матеріалів і конструкцій (цегла, шифер, цемент, залізобетон, різноманітні будівельні конструкції, скло, облицювальні матеріали).

В історії будівництва найчастіше вживались такі стінові матеріали як вапняк та піщаник, вони легше піддаються обробці. Для спорудження палаців, а також як облицювальний матеріал використовується мармур. В XX сторіччі для облицювання вживається граніт, особливо в будівництві метрополітенів, урядових споруд.Україна має значні поклади будівельного каменю. Різноманітні родовища граніту, діориту й інших гірничих порід цієї групи зосереджені в Українському кристалічному масиві; мармур видобувається в Криму, вапняки поширені на великому просторі, зокрема, в Причорномор’ї. Інші країни також мають родовища будівельного каменю, іноді всесвітньо відомі: білий каррарський мармур в Італії, чорний лабрадорит в Канаді (великі поклади є також в Україні), рожевий туф у Вірменії.

Для виготовлення цегли, черепиці, порцеляни, фаянсу використовуються глини певної якості. Вони поширені в багатьох країнах, також є і у нас. Для виробництва скла потрібні кварцеві піски; така сировина є, зокрема, в Донбасі, на Харківщині, в Поліссі.

Найважливішим будівельним матеріалом є цемент. Він використовується у виготовленні майже всіх будівельних виробів і конструкцій; найбільше його йде на виробництво бетону. Ось чому обсяг виробництва цементу такий саме індикатор розвитку будівельної індустрії, як для хімічного комплексу – виробництво сірчаної кислоти.

Зауважимо, що значна кількість виробництва цементу в Китаї та Індії – наслідок не тільки економічного підйому, але й великої чисельності населення, що стимулює великообсяжне житлове будівництво.

На виготовлення цементу використовуються карбонатні породи (вапняк, мергель, крейда) й глини певної якості. Співвідношення між карбонатами й глинами приблизно 75%:25%. Крім того, додаються ще деякі домішки: гіпс, шлаки та інші. Первинні матеріали дробляться, змішуються, а потім випалюються в печах з високою температурою (до 1500°); продуктом випалення є клінкер – своєрідні розжарені шматки суміші. На виготовлення клінкеру витрачається багато тепла – 178 кг у.п. на тону. Потім клінкер розмелюється на цементозмелюваних установках і ще після деяких обробок отримують готовий портланд-цемент. Якась частина клінкеру може транспортуватись із заводу в міста з великим споживанням цементу, де він розмелюється. Справа в тому, що клінкер менше псується при транспортуванні, ніж готовий цемент.

Виготовлення цементу – дуже матеріаломістке й теплоємне виробництво. Але головним фактором розміщення цементної промисловості все ж таки є сировина. До того ж, як паливо застосовують переважно газ, а він надходить трубопроводами туди, куди треба. В структурі собівартості цементу на сировину, паливо, електроенергію й допоміжні матеріали припадає понад дві третини витрат.

Україна має значні запаси цементної сировини, серед якої переважають вапняки. Найпотужніші родовища крейди та мергелю розташовані в Донецько-Придніпровській западині та в Донбасі (Амвросіївське, Новгород-Сіверське). Вапняки переважають в Прикарпатті, Причорномор’ї.

В Україні налічується 15 цементних заводів; їх загальна потужність –24 млн т на рік, але в 1998 р. було вироблено лише 5,6 млн т цементу. Найбільші заводи: Балаклійський (Харківська область), сировина – крейда; Амвросіївський (Донецька область) – працює на мергелю й крейді; Миколаївський (Львівська область) – вапняк і гіпс; Здолбуновський (Рівненська область) – мергель. Краматорський – крейда. Заводи середньої потужності є в Одесі, Бахчисараї та інших містах.

Україна в післявоєнні роки була значним виробником (в 1990 – 23 млн т) і експортером цементу. Але технологія його виробництва вже застаріла. В усьому світі цемент продукують так званим «сухим» способом, при якому витрачається лише 120 кг у. п. на тону; у нас же переважає «мокрий спосіб» – 85% всього виробництва. Застосування нової технології, а також використання дешевих сортів вугілля замість газу дозволять істотно знизити собівартість цієї важливої продукції.


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат