Сучасні технології виробництва садивного матеріалу плодових і ягідних культур у зоні Лісостепу

Заслуговує на увагу інтенсивна технологія створення й експлуатації живцевого маточника яблуні лугового типу, розроблена у Всеросійському НДІ селекції плодових культур (Сєдов Е.Н., Долматов Е.А.,1993). Вона полягає в тому, що маточник закладають шляхом садіння на постійне місце сильнорослих насіннєвих підщеп Антонівки звичайної за схемою 0,9 на 0,25 м, які окулірують в той же рік потрібними сортами. Експлуатація маточника розпочинається у наступному році. При цьому з кожного гектара заготовляють до 40 тис. живців.

Для забезпечення належних фітосанітарних умов та можливості періодичного ретестування маточних рослин Інститут садівництва УААН рекомендує закладати маточно–живцеві сади лише у базових розсадницьких господарствах з тим, щоб вони на договірній основі забезпечували решту розсадників високоякісним підщепним матеріалом.

Вирощування щеплених саджанців. У розсадництві мають місце кілька технологій вирощування щепленого садивного матеріалу плодових культур залежно від способу щеплення, виду саджанців, які планується отримати, культури тощо. Серед сучасних технологій у країнах Європи однією з найпоширеніших на сьогодні є вирощування швидкоплідних саджанців яблуні типу “кніп–баум”, що в перекладі з голландської означає “квітуче дерево” (Мельник О.В., 2001; Стрейф А., Кортлеве К., Ріпамельник В.П. та ін., 2001). “Кніп–баум” — це 2-річний саджанець з 1–річною кроною із сформованими генеративними бруньками, за рахунок яких перший врожай отримують вже у рік садіння рослини в сад. Дана технологія проходить випробування в наукових установах України, розсадницьких господарствах різних форм власності й уже позитивно себе зарекомендувала. ЇЇ основною особливістю порівняно з традиційною технологією вирощування дворічок є те, що у 3–му полі розсадника однорічки не кронуються, а зрізаються на висоту штамба (60–85 см залежно від сорту). В процесі формування саджанця типу “кніп–баум” залишають тільки один найсильніший культурний пагін (провідник), а всі інші видаляють. Видалення здійснюється поступово за 2–3 прийоми. Спочатку видаляють пагони в 15–сантиметровій зоні нижче майбутнього провідника і, лише за доброго його росту, видаляють решту бічних галужень. Коли провідник матиме 7–8 листків, розпочинають прищіпування молодих листків на його верхівці, не допускаючи при цьому пошкодження верхівкової бруньки. Ця операція стимулює утворення бічних галужень, які відходять від провідника під прямим або майже прямим (широким) кутом. Повторюють її 5–7 разів через 4–7 днів. Крім зазначених технологічних операцій, запорукою успішного вирощування “кніп–баум” є використання карликових підщеп — переважно М9 та її клонів, ретельний добір сортів, здатних до галуження і закладання плодових бруньок у розсаднику, застосування високого окулірування чи щеплення, посилюючи цим вплив підщепи на прищепу. За даної технології зазвичай отримують 35–40 тис. високоякісних саджанців із 1га (рис. 8.2).

Залишаються на разі актуальними і традиційні технології вирощування садивного матеріалу плодових культур, розроблені в Інституті садівництва УААН (Типові технологічні карти вирощування садивного матеріалу плодових та ягідних культур, 2002).Вирощування садивного матеріалу ягідних культур. Кущові ягідники (смородина, порічка, аґрус) розмножують найчастіше здерев’янілими і зеленими живцями. Сучасні маточники кущових ягідників розраховані на період експлуатації 5–6 років, що дає можливість інтенсивного їх використання і своєчасної ротації сортименту. При закладанні живцевих маточників використовують елітний чи суперелітний садивний матеріал, вирощений у розсадниках, оснащених біотехнологічними комплексами (тут він проходить необхідні етапи тестування на наявність вірусних хвороб, а при необхідності й оздоровлення, що має бути підтверджено відповідними сертифікатами). Вибір місця під маточник із урахуванням просторової ізоляції, оптимальної сівозміни, передсадивної підготовки ґрунту передбачені типовими технологіями (Майдебура В.І., Васюта В.М. та ін., 1984; Книга М.М., Надточій І.П., 1987; Типові технологічні карти, 2002). Висаджують рослини за схемою 1,5–2 на 0,3–0,5 м. При достатній кількості садивного матеріалу його можна висаджувати і за більш загущеними схемами, наприклад 1 на 0,25 м., проте це в подальшому ускладнює догляд за маточними рослинами. Оптимальний строк закладання маточника — жовтень–перша декада листопада. Відразу після садіння надземну частину рослин обрізують, залишаючи по 2–3 бруньки в основі кожного стебла, з яких у наступному році повинні вирости сильні пагони. Експлуатацію живцевого маточника розпочинають з 2-го року. Заготовляють однорічні здерев’янілі пагони товщиною 6–10 мм (зріз проводять на пеньок, залишаючи не менше 2 бруньок). Пагони звільняють від листя і розрізають на окремі живці довжиною 18–20 см. Кращими строками заготівлі й садіння здерев’янілих живців в умовах Полісся є: для порічки — третя декада серпня — перша декада вересня, для смородини — вересень — перша декада жовтня. Ранні строки сприяють початку вкорінення живців до настання холодів, що надалі позитивно впливатиме на ріст надземної частини саджанців.

Садіння живців у шкілку як правило проводять відразу після їх заготівлі в завчасно нарізані борозни чи щілини за схемою 45–60 на 5–10 см (можливі стрічкові схеми). На один гектар шкілки висаджують 170– 400 тис. живців. При садінні верхній зріз живця має бути на рівні ґрунту або на 1–1,5см вище нього. Після садіння шкілку поливають, а згодом ґрунт розпушують на глибину 8–10 см. Упродовж наступної вегетації ретельно виконують всі технологічні операції, спрямовані на забезпечення активних ростових процесів та захисту рослин від шкідників і хвороб. При їх дотриманні середній вихід стандартних саджанців становить 60–70 % від кількості висаджених живців.