Породний та сортовий склад плодових і ягідних насаджень Лісостепу

Наповнення сучасного українського ринку високоякісними, конкурентноздатними плодами яблуні вітчизняного виробництва можливо через упровадження, насамперед, у сади центрального і західного Лісостепу сортів вітчизняної і закордонної селекції, що відзначаються високими товарними і смаковими якостями плодів, а також високою адаптивною пристосованістю до умов Лісостепу. Багаторічними дослідженнями селекціонерів і сортознавців визначено, що для Лісостепу такими є сорти Аскольда, Амулет, Гала Маст, Глостер, Джонаголд, Делічія, Катерина, Каразинське, Мавка, Мелроуз, Радогость, Теремок, Едера. Врожайність цих сортів у 4–8–літніх насадженнях інтенсивного типу досягає 22–60 т/га. Дегустаційна оцінка смаку і товарних якостей плодів дорівнює 4,4–4,9 бали. (Копань В.П., 1995; Довбиш О.П., 1998; Кондратенко Т.Є., 2002).

Серед перспективних для Лісостепу певне місце займають сорти імунні до парші. Випробування їх в Україні показало, що за скороплідністю, врожайністю, стабільністю плодоношення і стійкістю до несприятливих факторів довкілля вони успішно конкурують із кращими районованими сортами. За рахунок скорочення кількості обприскувань фунгіцидами імунні сорти забезпечують одержання екологічно більш чистої і більш дешевої продукції. Витрати засобів на боротьбу з хворобами і шкідниками в таких насадженнях у 1,6–1,7 рази нижче, ніж у звичайних садах (Савельев Н.И., 1998; Кондратенко Т.Є., 2002). Перспективними для Лісостепу визнані інтродуковані імунні Флоріна, Ліберті, Пріам, Фрідом, Імрус, Редфрі, а також вітчизняні: Амулет, Перлина Києва, Едера (Яропуд В.Н., і ін., 1990; Копань В.П., 1995; Кондратенко Т.Є., Кондратенко П.В., 1996, Атлас.,1999).

Кондратенко Т.Є. (2002) обґрунтовано, що нові сади яблуні в Лісостепу доцільно закладати не більш, ніж 15 цінними сортами.Сортимент старих грушевих садів у Лісостепу України базується в основному на широко відомих інтродукованих сортах: Улюблена Клаппа, Вільямс літній, Бере Боск, Кюре, Бере Арданпон, Парижанка, Пас–Крассан, що відрізняються недостатньою зимостійкістю, високою вимогливістю до умов вирощування, умовам знімання, транспортування і збереження плодів. Успіхи українських селекціонерів, що створили в 80–90–і роки відмінні сорти груші (Вижниця, Бере київська, Золотоворітська, Стрийська, Яблунівська, Малевчанка, Артемівська зимова, Етюд та ін.), котрі не поступаються з комплексу ознак кращим сортам світової селекції, дозволили значно поліпшити сортовий склад нових інтенсивних насаджень цієї культури по всій території Лісостепу.

Нові насадження груші закладають переважно сортами: Вільямс, Улюблена Клаппа, Корсунська, Старкримсон (літні); Вижниця, Таврійська, Крупноплідна, Конференція, Улюблена осіння, Крапчаста, Десертна (осінні); Бере київська, Деканка краснокутська, Вітчизняна, Золотоворітська, Кюре, Артемівська зимова (зимові). Ці сорти скороплідні, формують високі врожаї плодів відмінних смакових і товарних якостей. Їхні дерева високо– і середньостійкі проти грибних хвороб, зимостійкі, придатні до інтенсивних формувань крони.

Основні площі існуючих плодоносних насаджень сливи зосереджені у Вінницькій, Хмельницькій, Чернівецькій, Київській, Черкаській і Харківській областях і представлені сортами Угорка звичайна, Угорка італійська, Ганна Шпет, Ренклод Альтана. Кращі господарства, застосовуючи прогресивні технології вирощування, збирають щорічно високі врожаї цих сортів сливи — 13–15 т/га. В останні 15 років районований сортимент сливи по Лісостеповій зоні розширений і поліпшений переважно за рахунок інтродукованих сортів, таких як Валор, Чачакська найкраща, Стенлі.

Значну частку (4 з 9) у сучасному районованому по зоні сортименті складають сорти української селекції: Волошка, Ода, Ренклод Карбишева, Ренклод ранній («Реєстр...», 2002). В найближчі роки цей перелік буде поповнений цінними сортами селекції Мліївського інституту садівництва: Лагідна, Ненька, Окраска саду, Чарівниця осені. Їхні плоди характеризуються відмінним смаком, високими товарними якостями і придатні для приготування відмінного чорносливу, варення, джемів, соків з м'якоттю, компотів.

На невеликих площах у Чернівецькій, Львівській, Хмельницькій і Київській областях вирощують аличу — цінну плодову культуру, що відзначається високою скороплідністю, високою і регулярною врожайністю плодів відмінних споживчих якостей. Найбільш розповсюдженими сортами є інтродуковані: Кубанська комета, Обільні, Жемчужина, Путєшествєніца, Кремінь, Гек і сорти селекції Артемівської дослідної станції розсадництва: Дончанка рання, Найдьониш, Пламенна. Їхня врожайність досягає 27–41 т/га.

Районований у Лісостепу сортимент вишні нараховує лише 6 найменувань і сформований більш 15 років тому. У промислових садах вирощують в основному Гуртівку, Гріот Подбільського, Тургенєвку, Норд Стар, котрі при гарному агротехнічному догляді формують врожай до 10–15 т/га. У цілому, районований сортимент вишні дуже обмежений і не відповідає вимогам промислового садівництва. Недоліків, властивих найбільш розповсюдженим сортам, позбавлені нові сорти селекції Мліївського інституту садівництва, що є перспективними для внесення в «Реєстр...» — Гномик, Жадана (ранні), Мрія, Чудова (середні), Вдача (пізній). Їх характеризує висока зимостійкість, толерантність до грибних хвороб, висока врожайність плодів відмінних споживчих якостей.