Технологічні принципи забезпечення виробництва біологічно цінної овочевої продукції

Енергозберігаюча підготовка ґрунту до посіву.

Класичні вимоги щодо якості цієї технологічної операції передбачають приведення ґрунту до стану, який дозволяє висівати дрібне насіння овочевих культур рівномірно і на однакову глибину. Це досягається багаторазовою дією різних сільськогосподарських механізмів. Як наслідок, такі технологічні заходи зумовлюють погіршення водно-фізичних властивостей, зміни катіонового складу грунтово-поглинального комплексу та інших показників родючості ґрунтів. Спостерігаються швидкі темпи зменшення вмісту в них органічної речовини, що може спричинити інтенсивний розвиток ерозійних та деструкційних процесів.

Складність впровадження енергозберігаючих систем підготовки ґрунту в овочевих сівозмінах зумовлюється такими факторами:

•через малі розміри для забезпечення якісного посіву насіння більшості овочевих культур потребує інтенсивної підготовки ґрунту;

•необхідне проведення висіву насіння на невелику глибину (в основному 1-3 см);

•енергія проростання насіння та темпи росту і розвитку рослин на початкових етапах онтогенезу, є низьким що призводить до високого забур’янення посівів в цей період;

•вітчизняні сівалки не забезпечують висіву насіння овочевих культур із заданою густотою, що зумовлює необхідність проріджування посівів;

•реалізація системи удобрення овочевих культур, яка вимагає рівномірного розподілу поживних елементів через особливий характер розвитку кореневої системи у верхньому 30 сантиметровому шарі ґрунту є проблемною;

•створення "тепличних" умов живлення у верхньому шарі ґрунту призводить до концентрації в ньому кореневої системи, що зумовлює порушення оптимального співвідношення між надземною та підземною частинами, ослаблення стійкості рослин до несприятливих умов (посуха, надмірні опади тощо);

•за систематичного поверхневого обробітку на глибині 10-12 см створюється тверда підошва ґрунту, яка перешкоджає проникненню поживних речовин та вологи в нижні шари ґрунту, особливо до бокових коренів, і блокує створення в них оптимальних умов аерації;

Отже, мінімалізувати обробіток ґрунту під час вирощування овочевих культур можливо лише за рахунок скорочення кількості технологічних операцій. Тому нова система вирощування передбачає проведення за весь вегетаційний період лише 2-х обробітків, пов’язаних з активним рихленням ґрунтового шару.

Суть мінімалізації технології в овочівництві полягає в наступному:

проведення на весні оранки на задану глибину з використанням реверсних плугів і середніх борін;

культивація ґрунту фрезерним культиватором кільчасто-шпоровими катками для утворення гряд.

Весняна оранка забезпечує рівність поверхні ґрунту, його оптимальний технологічний стан (проведення оранки ґрунту з високою вологістю фізично не можливе) і знищення вегетуючих бур’янів. Послідуюча культивація з грядоутворенням вирішує питання вирівнювання поверхні, формування оптимальної робочої структури ґрунту, заробку добрив, внесених в передпосівну культивацію, ущільнення ґрунту (за допомогою котків), підняття вологи у верхній шар. Грядоутворення сприяє кращому прогріванню ґрунту та скиданню зайвої вологи у технологічні колії у випадку надмірних весняних дощів. Найкраща якість оранки забезпечується при використанні реверсного плуга. Застосування традиційних плугів створює борозди, які погано заробляються. Крім витрат часу й коштів, це не дозволяє проводити якісну культивацію та посів.

Впровадження зазначеної системи підготовки ґрунту забезпечує вирішення наступних питань:

•зведення до мінімуму механічного впливу на ґрунт тракторів, ґрунтообробних машин і знарядь. Враховуючи, що термін від оранки до посіву є коротким, можна вважати, що ґрунт з циклом у півроку (посів-збір врожаю-посів) знаходиться в природному стані. Крім того, при збиранні врожаю не відбувається перевертання верхнього горизонту;