Індустріальні технології вирощування цукрових буряків

5.8.4. Екстенсивна

Екстенсивна передбачає використання задовільних попередників, звичайну оранку на глибину 25-30 см, сівбу в дещо пізніші строки (при проростанні бур’янів) нормою висіву 4 п. о. на 1 га протруєного насіння сортів вітчизняної селекції з лабораторною схожістю 80%, одноростковістю і вирівняністю 85%, без застосування добрив, формування густоти рослин уручну, багаторазові ручні прополювання, механізми на догляді й збиранні врожаю не використовують.Виробничі польові досліди проводили на сірих лісових опідзолених ґрунтах Вінницької ДСГДС, які характеризувалися такими агрохімічними показниками 0-30 сантиметрового шару ґрунту: вміст гумусу — 1,8-2%; азоту, який гідролізується 8-10 мг/100 г ґрунту; рухомого фосфору за Чиріковим — 20-25 мг/100 г ґрунту; Нr — 2,5-3,5 мг.екв/100 г ґрунту; рН сольовий. — 4,5-5,2; попередник — озима пшениця після гороху (у 2000 р. — після ріпаку).

Агрозаходами, передбаченими індустріальними технологіями, вдалося створити оптимальну густоту рослин, забезпечити чистоту посівів від бур’янів, а також відповідний режим живлення. В середньому за три роки досліджень густота рослин при вирощуванні за індустріальними технологіями становила 94-105 тис./га (з коливанням від 100 до 115 тис./га). При вирощуванні буряків за українською інтегрованою та екстенсивною технологіями густота рослин була в середньому 85-87 тис./га з коливанням 78-95 тис./га. Оптимальна конструкція посівів у варіантах індустріальних технологій зумовлена високою якістю насіння, а також відносно кращими умовами для збереження рослин у до — та післясходовий періоди. Дещо менша густота рослин у варіантах української інтегрованої та екстенсивної технологій пояснюється відповідною якістю насіння, а також значною насиченістю догляду механізмами й особливо ручними операціями, які неминуче призводять до зрідження посівів. Польові обліки і спостереження дають підстави стверджувати, що питання зниження забур’яненості посівів можна успішно вирішувати різними методами. При оперативному та якісному застосуванні сучасних посходових програм захисту, передбачених індустріальними технологіями, забур’яненість посівів до кінця вегетації була знижена до допустимих параметрів і становила в середньому 0,7-2,4 шт./м2 дводольних та 0,3-1,25 шт./м2 однорічних злакових бур’янів. За допомогою комплексу до — та післясходових операцій у поєднанні з частковим використанням ручної праці, ґрунтових і частково посходових гербіцидів, передбачених українською інтегрованою технологією, забур’яненість посівів до кінця вегетації знижувалася до 3,5 шт./м2 дводольних і 0,5 шт./м2 однорічних злакових бур’янів.

При багаторазових прополюваннях (навантаження 0,5 га на одного працівника), передбачених екстенсивною технологією, до кінця вегетації забур’яненість посівів знижувалася до 0,55 шт./м2 дводольних бур’янів. Тобто проблема боротьби із дводольними бур’янами за допомогою ручних прополювань була розв’язана, проте кількість однорічних злакових бур’янів залишилася на рівні 12,8 шт./м2, що значно вище допустимих параметрів.

Фітосанітарний стан посівів значною мірою визначався особливостями сортів і гібридів (генетично зумовленою стійкістю проти хвороб), які використовували у тій чи іншій технології, а також застосуванням фунгіцидів упродовж вегетації. Головною шкодочинною хворобою протягом років досліджень був церкоспороз, а в 2001 році — і парша звичайна та гнилі коренеплодів. Із сортів і гібридів, які висівали у досліді, найнижчою стійкістю проти цієї хвороби характеризувалися гібриди Ялтушківський ЧС-72 та КВ-Бар. У 2001 році церкоспорозом були уражені всі рослини зазначених гібридів. Середній бал ураження — 2, розвиток хвороби — 50%, або в 1,5 раза більше порівняно з іншими сортами і гібридами. Ці ж гібриди найбільше уражалися паршею звичайною: поширеність хвороби — 100%, середній бал ураження — 2,3-2,8, розвиток хвороби — 57,5-70%. Застосування фунгіцидів (фундазол 0,6 л/га) на початку третьої декади липня у варіантах індустріальних та інтегрованої технологій дало змогу зменшити поширеність церкоспорозу в 2-3 рази, бал ураження і розвиток хвороби — у 4-5 разів або практично нівелювати шкодочинну дію хвороби. Проте ураженість рослин паршею залишалася на високому рівні, що, мабуть, було основною причиною недобору врожаю при вирощуванні цукрових буряків за українською індустріальною технологією порівняно із зарубіжною. Адже в попередні роки досліджень урожайність цукрових буряків при вирощуванні за українською індустріальною технологією перевищувала зарубіжну на 21-40 ц/га.

Результати польових обліків свідчать про те, що найстійкішими проти церкоспорозу є гібриди КВ-Збруч, КВ-Рось, КВ-Ялтушків, Крістелла, КВС-7134, Лєна. У них 60% рослин мали ознаки ураження церкоспорозом, середній бал ураження становив 0,5-0,8, розвиток хвороби — 12,5-20%. Порівняно стійкими проти парші, гнилей коренеплодів були гібриди Український ЧС-70, КВ-Збруч, Білоцерківський ЧС-90, КВ-Рось, Роберта: поширеність хвороби становила 70-87%, бал ураження — 1,16, розвиток хвороби — 25-40%.

Отже, для вирощування цукрових буряків за індустріальною технологією необхідні гібриди, які поряд із високою продуктивністю мали б досить високу резистентність до комплексу хвороб, особливо хвороб коренеплодів. За комплексом господарсько цінних ознак такими гібридами є КВ-Збруч, КВ-Ялтушків, Білоцерківський ЧС-90, Роберта, КВС-7134, які цілком придатні для вирощування за індустріальними технологіями.Результати апробації технологій, сортів та гібридів цукрових буряків дають підстави стверджувати, що індустріальні технології дають змогу повніше розкрити потенціал сучасних сортів і гібридів цукрових буряків, який знаходиться в таких межах: урожайність — 500-650 ц/га, збір цукру — 80-110 ц/га. У середньому за три роки максимальні показники продуктивності (врожайність — 512-519 ц/га, збір цукру — 79-81 ц/га при цукристості коренеплодів 15,2-15,4%) одержано при вирощуванні цукрових буряків саме за індустріальними технологіями (табл.5.10).