Структура посівних площ та орієнтовні схеми сівозмін для господарств різної спеціалізації

При зменшенні кількості полів сівозміни можуть мати наступне чергування культур: 1) багаторічні трави на один укіс, однорічні трави; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на зерно і силос; 5) горох, гречка; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) ячмінь, овес з підсівом багаторічних трав. У підзоні недостатнього зволоження в сівозмінах обов’язково слід запроваджувати чистий пар: 1) чорний і зайнятий пар ранніми культурами; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) ячмінь, овес, просо з підсівом багаторічних трав; 5) багаторічні трави; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) горох, кукурудза на силос; 9) озима пшениця; 10) кукурудза на зерно, соняшник.

В господарствах зі спеціалізацією виробництва молока, яловичини, вирощування нетелей в підзоні нестійкого зволоження сівозміни можуть мати таке чергування культур: 1 — 2) багаторічні трави; 3) озима пшениця; 4) цукрові буряки; 5) зернобобові та їх сумішки з вівсом на зелений корм; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) кукурудза на зерно і силос, гречка; 9) кукурудза на силос і зелений корм; 10) ячмінь, овес, просо з підсівом багаторічних трав. Для збільшення виробництва зелених кормів в подібних сівозмінах слід запроваджувати проміжні озимі та післяжнивні посіви, якими можна займати 15–20% площі.

В підзоні недостатнього зволоження можливі такі сівозміни:

І. 1–чорний пар; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–ячмінь, просо з підсівом багаторічних трав; 5–багаторічні трави; 6–озима пшениця, багаторічні трави; 7–озима пшениця і жито; 8–кукурудза на зерно; 9–кукурудза на силос, зернобобові; 10–соняшник.

ІІ. 1–чорний пар і багаторічні трави; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–горох, однорічні культури на зелений корм; 5–озима пшениця; 6–кукурудза на силос; 7–ячмінь з підсівом багаторічних трав.

В селянських (фермерських) господарствах різного виробничого напряму при потребі можна впроваджувати відповідні сівозміни:

І. 1–багаторічні трави; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–кукурудза на зерно; 5–ячмінь з підсівом багаторічних трав.

ІІ. 1–горох–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–кукурудза на зерно; 5–ячмінь.

ІІІ. 1–кукурудза на силос; 2–озима пшениця; 3–кукурудза на зерно. Наведені сівозміни можливі в господарствах по виробництву продовольчого і фуражного зерна, цукрових буряків.

Для вирощування круп’яних культур слід мати наступне чергування: 1–горох; 2–озима пшениця; 3–гречка (просо); 4–ячмінь.

Короткоротаційні сівозміни повинні базуватися на основі плодозміну. Це значить, що насиченість сівозміни має бути таким: 50% — зернові колосові; 25% — бобові і зернобобові; 25% — просапні.

Набір культур визначається спеціалізацією господарства, зональними особливостями, кон’юнктурою ринку. Оптимальна кількість полів 4 з коливанням від 3 до 5. Це обумовлюється допустимим періодом повернення культури на попереднє місце вирощування, який для їх більшості становить 3-4 роки.

Для Лісостепу можна навести такі сівозміни:

І. 1–горох; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–ячмінь.

ІІ. 1–горох; 2–озима пшениця; 3–кукурудза на зерно; 4–кукурудза на силос.

ІІІ. 1–горох; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–кукурудза на зерно.

IV. 1–еспарцет; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–ячмінь з підсівом еспарцету.

Розміщення культур у короткоротаційних сівозмінах, період повернення яких на попереднє місце вирощування становить 5–8 років (соняшник, баштанні), проводять, висіваючи їх на половині поля, міняючи місцями після закінчення ротації з культурою, яка займала другу половину поля.