Міське населення на Україні: розвиток та структура
5. Міграція населення, види і причини.
Кількість населення в країні в цілому і в різних її районах зокрема може змінюватися у зв'язку з переїздами людей з одних місць постійного проживання в інші, з країни в країну. Такі зміни в кількості населення називають механічними, а сам рух — міграціями.Розрізняють внутрішню і зовнішню міграції. Зовнішня міграція поділяється на еміграцію (виїзд за межі України) і імміграцію (в'їзд іноземців на тривале чи постійне проживання).
Внутрішні міграційні процеси в державі пов'язані з різними чинниками. Так, протягом багатьох десятиліть відбувалося переміщення населення із недостатньо промислове розвинених областей заходу і центру України в Донбас, Промислове Придніпров'я та малозаселені землі півдня.
У колишньому СРСР здійснювалася політика штучного переселення різних народів за межі свого постійного проживання. Так, українців переселяли в Сибір, на Далекий Схід, у Казахстан тощо. На їхнє місце переміщувалися переважно росіяни з різних частин Росії. Заселяли ними і вимерлі під час голодомору 1932-1933 pp. українські села на сході й півдні України. Такі переселення проводилися насамперед з політичних міркувань і були спрямовані на те, щоб корінний народ втрачав свої національні особливості — мову, культуру тощо.
Значну хвилю внутрішніх міграцій викликала чорнобильська трагедія. Населення північних районів Київської, Житомирської, Рівненської та деяких інших областей за державною програмою або за власною ініціативою почало переселятися в порівняно екологічно чисті райони України.
Істотне значення мають так звані маятникові міграції. Як маятник коливається з одного боку в інший, так і сотні тисяч громадян України щодня їдуть на роботу з приміської зони в міста, а ввечері повертаються додому.
Значні імміграційні процеси в Україні останніх років пов'язані з поверненням репресованих народів, а також військовослужбовців на батьківщину, переміщення біженців із зон збройних конфліктів тощо.
Нині в Україні еміграція перевищує за офіційними даними імміграцію. Разом з тим в нашій державі постійно зростає чисельність нелегальних емігрантів з країн, що розвиваються. За офіційною статистикою в Україні 1997 року мешкало 350 тис. нелегальних емігрантів. Вони є однією з причин зростання злочинності, наркоманії, проституції, епідемій.
В Україні живуть і працюють представники 100 національностей. Усі вони становлять український народ. Більшість населення нашої держави — українці. Тільки в Криму вони за кількістю на другому місці. Українці — корінне населення нашої країни, одна з найдавніших націй на планеті. Частка їх в усьому населенні України становить 73%. У складі української нації є окремі етнографічні групи — литвини, поліщуки, гуцули, бойки, лемки тощо.
В Україні живе понад 14 млн. або 27% від загальної кількості населення представників інших національностей. Понад 22% — росіян. На початку XX ст. їхня частка становила 11%, за переписом 1959 р. — 17%. Найбільше їх в Автономній Республіці Крим (67%), Донбасі, Харківській і Запорізькій областях.
Третьою за величиною національною групою є євреї, їхня чисельність близько 500 тис. осіб. Живуть вони переважно в містах (99%). У зв'язку з переселенням до Ізраїлю — історичної батьківщини євреїв, їхня чисельність зменшується.
В Україні проживають також білоруси (близько 440 тис. осіб), молдавани (понад 325 тис. осіб), поляки (понад 210 тис. осіб), болгари (близько 240 тис. осіб), угорці (близько 163 тис. осіб) та ін.
Білоруси мешкають у прикордонних з Білоруссю областях, Донбасі та Києві, молдавани — в Житомирській і Хмельницькій областях, угорці — переважно в Закарпатті, болгари — в Одеській і Запорізькій областях.
До корінних жителів України належать і кримські татари, які були примусово виселені з власної землі в 1944 р. Нині відбувається важкий процес їхнього повернення і облаштування на Батьківщині.