Роль і значення АПК для господарства України
Оскільки економічні природнокліматичні умови, в яких функціонують сільськогосподарські підприємства, неоднакові, в окремих районах створюються асоціації кооперативів для виробництва м'яса і м'ясопродуктів, молока і молокопродуктів, цукрових буряків і цукру, соняшнику та олії. Основними виробничими одиницями асоціації є первинні кооперації орендарів для виробництва сільськогосподарської продукції та надання різних послуг.
Найважливішою ланкою АПК є аграрний сектор, оскільки вартість сільськогосподарських виробничих основних фондів у суспільному сільському господарстві на кінець 1995 р. у порівняльних цінах становила 1691,0 млрд крб. В аграрному секторі зайнято майже 75 % середньорічних працівників та виробляється понад 53 % вартості продукції.
2. Структура АПК, його види
Частка рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить 51,7 %.Основа розвитку рослинництва - це земля, яка використовується як окремі угіддя для певних виробничих цілей. Певна кількість землі відведена під присадибні та садово-городні ділянки колгоспників, робітників та службовців. Для сільськогосподарського виробництва найбільш цінні орні землі. Великої шкоди сільському господарству України завдала аварія на Чорнобильській АЕС, наслідком якої стало вилучення з сільськогосподарського обороту 96 тис. га.
Найбільш сприятливими для розвитку рослинництва є степова і лісостепова зони. На сільськогосподарське виробництво впливають кількість опадів, водозабезпечення території, обсяг і якість води в різних природно-економічних зонах. Для України характерні низький рівень водозабезпечення, нерівномірне розміщення водних ресурсів.
Посівні площі на території України в 1995 р. становилиЗО, 1 мли га, в тому числі під зерновими культурами - 14,1, технічними - 3,7, картоплею і овоче-баштанними - 2,1 і кормовими культурами - 10,9 млн га. Площа чистих парів становила 2,0 мли га.
Зернові культури займали останніми роками 42 - 47 % посівних площ. Основними зонами виробництва зерна є Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно по 45 і 40 % його загального обсяг)'. В Україні вирощують майже всі зернові культури, але структура їх посівів мас певні відмінності у зонах, що пов'язано з неоднаковими природно-економічними умовами.
Основними хлібними зерновими культур. .ми України є озимі пшениця і жито, круп'яними - просо, гречка і рис, зернофуражними - ячмінь, кукурудза і овес, зернобобовими - горох.
Озима пшениця - основна продовольча зернова культура, посіви якої займають до половини зернового клину. Найвища концентрація їх у степовій (понад половина посівів) і лісостеповій зонах (понад третина). Значно менше посівних площ під озимою пшеницею на Поліссі.
Озиме жито - цінна продовольча культура. Основні його посіви зосереджені на Поліссі (понад 60 % усіх його посівів), в районах Карпат і деяких лісостепових районах.
Ярий ячмінь - друга зернова культура за площею посівів після пшениці і валовими зборами зерна. Посіви розміщені переважно в північному Степу і Лісостепу, а також в перед гірських та гірських районах Карпат. Озимий ячмінь вирощують у південному Степу та у перед гірських і гірських районах Криму.
Кукурудза - цінна продовольча і фуражна культура, її основні посіви зосереджені у Степу і південній частині Лісостепу.
Овес - допоміжна фуражна культура. Найбільшу частку в структурі посівних площ овес займає на Поліссі і в районах Карпат.
Просо, гречка, рис - цінні круп'яні культури. Просо завдяки його посухостійкості вирощують переважно в степових областях, хоча найбільші врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській).
Гречку вирощують у лісостепових і поліських областях, менше - у степових.