Вугільна промисловість світу

2. Особливості розміщення вугільної промисловості світу

Кон'юнктура світового ринку енергетичних вугіль прямо визначається тенденціями розвитку світової енергетики, її динаміки і структури. Широкомасштабне впровадження енергозберігаючих технологій привело до зниження енергоємності ВНП (зараз потрібно менше палива для виробництва одиниці ВНП, чим у недалекому минулому). Проте, в абсолютному вираженні споживання енергоресурсів, у т.ч. твердого палива росте.У середньостроковій перспективі найважливішим фактором невизначеності є місце ядерної енергетики в структурі споживання. Перспективи висновку з експлуатації діючих АЕС у розвинутих країнах (насамперед, західноєвро-пейських) і переходу на ТЕС, що працюють на природному чи газі на ТЕС зі змішаним циклом (мазут/вугілля) будуть визначатися в основному політичними рішеннями керівництва цих країн і роллю атомної енергетики в енергобалансі тієї чи іншої країни. У випадку інтенсивного й одночасного висновку з експлуатації більшої частини, потреби в куті в багатьох країн можуть значно зрости, що приведе, насамперед, до росту його імпорту.

В електроенергетиці все більш відчутною стає конкуренція вугіллю з боку ТЕС на газі через загострення проблеми викидів З2 в атмосферу. Разом з тим визнається, що сучасні вугільні електростанції стали не настільки обтяжні з погляду забруднення навколишнього середовища, як раніш. Витрата вугілля при середньому КПД ТЕС у 45% складає близько 300 г/квт-ч, тоді як у 1950 р. він був удвічі вище, а сьогодні працюють станції і з КПД більш 50%.

Ситуація у світовій чорній металургії наприкінці 90-х років характеризувалася скороченням попиту і виробництва продукції. Однак по оцінках Міжнародного інституту чавуна і стали в 2000 р. може початися поліпшення кон'юнктури світового ринку чорних металів і поступове зростання виробництва. Попит на коксівний вугілля може незначно зрости, а потім стабілізується. У більш віддаленій перспективі значимої стає тенденція до винесення екологічно шкідливих і енергоємних виробництв (наприклад, доменного виробництва) у країни, що розвиваються, і в країни СНД, що також буде стримувати світову торгівлю коксівним вугіллям. З іншого боку, очікується ріст використання коксу у вторинних металургійних процесах (виробництво литих заготівель і виробів), що буде трохи компенсувати звуження попиту з боку доменного виробництва.

Згідно з даним прогнозом у наступні 10 років імпорт вугілля в Європу буде продовжувати рости, хоча загальне його споживання в регіоні зменшиться. У 90-і роки динаміка і географія імпорту вугілля в країни ЄС змінювалася в такий спосіб (тис. т):

Аналіз наведених даних по динаміці і географії імпорту вугілля в регіон ЄС дає підстави для наступних висновків:

• Імпорт кам'яного вугілля в регіон ЄС протягом 90-х років стійко зростає. Частка імпорту в споживанні за 1990-1998 р. зросла з 45% до 57%. Імпортне вугілля розглядається в Європі, насамперед, як замінник іншим завезеним енергоносіям. Тому держави ЄС прагнуть різноманітити джерела одержання вугілля і збільшують число основних постачальників, послідовно підключаючи до ринку нових експортерів. У 90-і роки ця тенденція стимулювала збільшення імпорту в Європу високоякісного колумбійського, індонезійського, венесуельського і канадського вугілля.

• На трьох основних постачальників - США, Австралія, ПАР - зараз приходиться приблизно половина європейського імпорту. Однак корпорації США, через високі виробничі і транспортні витрати поступово уступають свою частку на даному ринку іншим експортерам. Австралійські постачальники воліють працювати в першу чергу на динамічно розвивається ринку країн Східної Азії і також скорочують свої відвантаження в Європу. За останні роки став скорочуватися й імпорт у Європу з ПАР.

• Імпорт вугілля з території СНД у ЄС скоротилися з 9,8 млн. т у 1990 р. до 3,0 млн. т у 1998 р., що у визначальної обумовлене втратою Росією балтійських і чорноморських портів. Через слабість термінальної бази, що залишилася в Росії, основна маса кам'яного вугілля експортується Росією по залізниці в Східну Європу і чи Туреччину через вугільний термінал у порту Східний у Японію і малі східно-азіатські держави.

• Закупівлі вугілля з Польщі протягом більшої частини 90-х років залишалися більш-менш стабільними.

За прогнозами в найближчі 10 років збільшаться постачання на європейський ринок з частка країн Південної Америки. Відвантаження вугілля з Польщі в Західну Європу зменшаться на 50%, тоді як постачання цього виду вугілля зі США, ПАР і Австралії збережуться приблизно на нинішньому рівні.