Теорії міжнародної міграції робочої сили

а) міграція у межах самого Африканського континенту;

б) залучення іноземних висококваліфікованих спеціалістів з різних країн у ПАР у 70-80рр.

6) Міграція у нові індустріальні країни (Південна Корея, Гонконг(Сян-Ган), Тайвань, Сінгапур у 80-90 рр. );

а) залучення інженерно-технічних робітників;

б) залучення висококваліфікованих підприємців та бізнесменів.

4. Регулювання міжнародної міграції робочої сили.

Проблеми міжнародної міграції робочої сили призвели до створення широкої системи державного і міждержавного регулювання. Методи регулювання міжнародної міграції:

1. Адміністративно-правові. До них відносять:

а) національні законодавства які визначають юридичний, політичний та професійний статус іммігрантів в даній країні;

б) національні служби іміграції, в тому числі:

контроль на в’їзд в країну імігрантів, видача дозволу на в’їзд в країну; видача дозволу на роботу.

2. Економічні:

а) здійснення вербування іноземних робітників:

Ø надання місця роботи;

Ø високого рівня заробітної плати;

Ø надання житла;

Ø здобуття освіти;

Ø надання гарантій про медичне обслуговування.

Рівні регулювання міжнародної міграції робочої сили:

Національний рівень – заходи окремої держави по здійсненню міграційної політики у своїй країні.

Міжнародний рівень – система заходів по регулюванню міжнародної міграції робочої сили в рамках світового господарства.

Інтеграційний рівень – заходи по регулюванню міжнародної міграції робочої сили в рамках інтеграційного об’єднання.

Система органів, на рівні яких здійснюється національна міграційна політика:

Ø міністерство праці;

Ø міністерство внутрішніх справ;