Демографічний потенціал країн Азії
До XVIII ст. зростання кількості населення світу та країн Азії залежало здебільшого від біологічних процесів. Пізніше на перший план вийшли соціально-економічні чинники, і з того часу населення Землі почало зростати швидкими темпами. За прогнозами спеціалістів ООН до кінця наступного століття кількість населення на планеті ще більше зросте і стабілізується на рівні близько 10 млрд чоловік.
Швидкі темпи зростання приросту населення дістали назву демографічного ви¬буху й перетворилися в одну з глобальних проблем людства. Розв'язання цієї про¬блеми вбачається у проведенні певної демографічної політики системи адмі¬ністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, які здійснюють¬ся державою з метою урегулювання передусім народжуваності. В Китаї державного значення набула політика стримуван¬ня народжуваності шляхом її обмеження.
Найгустіше заселені території давнього зрошувального землеробства: Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина, дельти річок півострова Індокитай, Японські острови, де густота населення місцями перевищує 300 чоловік на 1 км2. Густо заселені також оазиси аридної зони.
Середня густота населення зростає пропорційно зростанню його кількості на Землі, частково віддзеркалюючи ступінь освоєності певного типу природного середо¬вища, задіяності його в господарській діяльності. Так, середня густота населення на
Землі в 1975 році становила 29 чоловік на 1 км2, у 1987 році - 38, у 1994 році - 40 чоловік на 1 км2. Густота населення в різних частинах Азії неоднакова – від 70 до 130 чоловік на 1 км2 в Азії.Незважаючи на швидке зростання міст, половина населення світу нині проживає в сільській місцевості. Сільське населення переважає в таких країнах, як Бангладеш (понад 70 % кількості), Індія, Пакистан, Індонезія, Китай.
Сільське населення більше зв'язане з природними умовами, тому його розсе¬лення наочніше відбиває характер природокористування. Форми розселення в районах землеробства відрізняються від форм розселення в районах пасовищне тваринництва.
Розрізняють дві основні форми сільського розселення: групову і розкидану (дисперсну). Групові форми розселення переважають в Японії, Китаї, в більшості країн, що розвиваються.
Співвідношення чоловіків і жінок віддзеркалює статевий склад (структуру) населення. В цілому у світі чоловіків більше, ніж жінок, переважно за рахунок країн Азії. Приблизно в половині країн світу жінки кількісно переважають над чоловіками. Це пояснюється тим, що середня тривалість життя жінок на 5-8 років більша, ніж чоловіків. У деяких країнах переважання жінок є результатом Другої світової війни та сучасних воєнних конфліктів. Але з появою нових поколінь розрив у співвідношенні чоловіків і жінок поступово скорочується.
Кількісне переважання чоловіків над жінками спостерігається в країнах, де становище жінок історично було несприятливе (ранні шлюби, численні й ранні народження дітей), а також у тих країнах, де великий приплив чоловічої робочої сили. Найбільше кількісне переважання чоловіків в Індії та Китаї.
Віковий склад населення залежить від показників народжуваності, смертності та природного приросту. Тому основні типи вікового складу населення на початку 90-х років XX ст. загалом відповідають типам його відтворення.
Статево-вікова структура населення - важливий економіко-демографічний показник, який дає змогу прогнозувати кількість населення і, відповідно, тру¬дові ресурси.
Етнічний склад населення світу - результат довготривалого історично¬го процесу.
Послідовники ісламу становлять близько 20 % населення Землі. Іслам пошире¬ний переважно в країнах Центральної, Південно-Західної Азії, в Індонезії. Буддизм поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії. Народи Південної Азії сповідують також індуїзм. Конфуціанство та даосизм розповсюджені переважно в Китаї.
Серед релігій, які є етнічною ознакою певного народу, найбільш поширені іудаїзм (євреї), синтоїзм (японці), сікхізм (сікхи в Індії), джайнізм (маратхи на півночі Індії) та інші.