Виробництво побутової техніки в Україні: проблеми конкурентноздатності та перспективи розвитку

Наші бізнесмени не захотять вкладати кошти з таких причин: висока ризикованість інвестицій, відсутність значного стійкого внутрішнього попиту на високотехнологічний товар через низький житєвий рівень, „незрозумілість” бізнесу (через низький освітній рівень багатьох бізнесменів), довго чекати перших прибутків (що при наших шалених відсоткових ставках є дуже вагомим аргументом), незахищеність вітчизняного виробника (відсутність мита на запчастини, у вигляді яких і ввозиться значно частина товару) та інші.

Підгалузі ж холодильників та пральних машин є більш привабливими для розвитку. Поперше не треба змінівати все устаткування заводів. Подруге внутрішній попит є стійкішим і підприємство не буде повністю залежати від зовнішньої торгівлі. Потретє головним недоліком більшої частини техніки є жахливий дизайн, який переробити не коштуватиме шалених грошей. Крім того можна вже побачити успіхи тих , хто вчасно зорієнтувався – АО „Норд” , наприклад. Можливі інвестори отримають прибутки вже досить скоро після інвестицій.

Власне головною проблемаю на цих ринках є незнання і нерозуміння директорами більшості заводів основ маркетингу, нездатність оптимально діяти. Цю проблему важко вирішити економічними методами, її вирішать освіта і час, коли на місце старих директорів прийдуть нові.

Але що можна зробити за допомогою економічних чинників? Поперше , захистити виробника українського від виробника російського, а особливо від виробника білоруського, який збиває ціни на холодильники (за допомогою мита, квот, ліцензій, сертифікатів якості, інше).

Подруге змінити податкову систему так, щоб вигідніше було виробляти а не торгувати (замінити ПДВ на податок з обороту , наприклад). На мою думку це підніме все виробництво, чого українській економіці зараз дуже не вистачає. Хоча вже всі навчилися ухилюватись від податків, у торгівлі для цього і можливостей більше і результат краще.

Потретє можна запровадити податкові пільги, але з точки зору держави то не є доцільним, бо підгалузь і так перспективна.

Вчетверте можна допомогати заводам знайти інвестора, надавати допомогу спеціалістів ( наприклад маркетологів) .

5. Вибір альтернатив, здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями.

З усіх альтернатив я вважаю необхідним:

Для розвитку вітчизняного виробництва аудіо-відео-техніки:

•Відповідальним державним службовцям запропонувати провідним світовим виробникам відкрити в Україні спільне підприємство для виробництва аудіо-відео-техніки за умови пільгового оподаткування.

•Директорам сьогоднішніх заводів, що виробляють цю техніку, розгорнути кампанію по залучення інвестицій під нові технології.

Для розвитку і підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва холодильників та пральних машин:

•Створити штат державних консультантів з маркетингу, до яких вільно могло б звернутися будь-яке підприємство.

•Всебічно розглянути можливі наслідки запровадження мита (чи квот) на товари з близького зарубіжжя, на які зараз діє митна ставка 0%.

•Профспілкам намагатися добитися певних податкових пільг для галузі.

6. Необхідні ресурси та умови.

Необхідними ресурсами для галузі є метал і пластмаса, робоча сила, капітал. Металу і пластмаси, робочої сили за невисокими цінами в Україні вистачає. Капітал може бути знайдений під інвестування в одні підгалузі легше, в інші – важче.

Необхідні умови для розвитку – це політична та економічна стабільність (перш за все фінансової системи), наявність керівників з високим потенціалом, гарна законодавча база.