Виробництво засобів зв’язку України: проблеми і перспективи
Аналіз вітчизняного виробництва засобів зв’язку.
Про різноманітність вітчизняного виробництва засобів зв’язку, а тим більше про конкурентноспроможність його продукції на світовому чи принаймні на внутрішньому споживчих ринках, покищо говорити не можна.За даними УкрНЦ”Софт-Рейтинг” — українського наукового центру державної регістрації та сертифікації випробувань інформаційних технологій при Міністерстві Освіти та Науки (засоби зв’язку є продукцією, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні) — на українському ринку представлені засоби зв'язку для споживачів (телефонні аппарати/АВН/автовідповідачі, факсимільні апарати, пейджери, сотові телефони, радіостанції, термінали супутникового персонального зв’язку, термінали GPS, міні АТС, АТС для установ, радіо-АТС, системи прийому-передачі телеграфних повідомлень) та обладнання систем і мереж зв’язку (комунікаційні обладнання, кабельні, волоконно-оптичні, радіорелейні, супутникові системи передачі, обладнання мереж мобільного зв'язку, прийомо-передавальне радіообладнення, антени) від таких компаній як DEVICOM, К-Trade, Корифей, П-во “UHL C”, НАФКОМ, НВКФ “ТЕХНОЕКС”, УкрПейдж, Invex-Telecom, “Енран Телеком”, ВАТ “Науково-виробниче п-во “Сатурн”, ЗАО “Спейс-Телеком”. При більш близькому аналізі суб’єктів цього ринку виявляється, що вищезазначені підприємства або є просто постачальниками засобів зв’язку закордонного виробництва, або щонайбільше підприємствами по складанню апаратів. За даними, наприклад, спеціалізованого журналу “Мир связи и информатики” в Україні вітсутнє виробництво вітчизняних радіотелефонів, 70-80% ринку радіотелефонів в Україні займає продукція компанії Panasonic, на другому місці — Sony.
Дещо краща ситуація у виробництві засобів зв’язку виробничо-технічного призначення. Тут відразу можна виділити лідера — Запорізьке державне підприємство “Радіоприлад”. Це підприємство працює вже майже 50 років. За цей час воно досягло високого потенціалу і вважається одним з найпотужніших в міністерствах радіоелектронної промисловості та засобів зв’язку. Мета підприємства, за словами генерального директора, — висока конкурентноспроможність та інтеграція у сучасний вітчизняний та світовий ринок засобів зв’язку.
Вироблені підприємством засоби зв’язку можна поділити на продукцію спеціального та виробничо-технічного призначення. До першої категорії можна віднести радіостанції, що використовуються для організації зв’язку у військах, різних спецслужбах. Друга категорія представлена більш широким асортиментом: радіостанція “Корал-25”, призначена для забезпечення зв’язку на судах морського, промислового флотів та судах змішаного (ріка-море) району плавання; радіостанція “Агат” для організації радіозв’язку органів та підрозділів МВС; мобільна радіостанція “Льон”, призначена для забезпечення диспетчерського зв’язку на автомобільному транспорті, в АПК, геології, будівництві шляхів, швидкій медичній допомозі тощо; телевізійна щирокосмугова антена; офісна міні-АТС.
Продукція цього підприємства намагається конкурувати і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках. Підприємство має зовнішні зв’язки майже у 20 країнах світу, серед яких Німеччина, Данія, Іспанія, Швеція, Індія, Великобританія, Фінляндія, Болгарія, Польща, Угорщина. За результатами 1993р. діяльність підприємства отримала визнання ЄЕС та була відзначена Знаком “Євроринок-93” за обсяги виробництва, рівень технологій, розширення ринку збуту та активність в міжнародній торгівлі.
Не дивлячись на такий, на перший погляд, втішний стан, найуспішніше підприємство галузі теж має проблеми, серед яких найголовніша — це малий попит на продукцію та малі обсяги продажу. Інші підприємства перебувають ще в набагато гіршій ситуації, в основному через відсутність коштів фінансування.
Ризики у галузі виробництва засобів зв’язку.
Виробництво засобів зв’язку є високотехнологічною та капіталомісткою галуззю з потенційно високими прибутками, а отже з високими ризиками. В межах даної роботи розглянуто найголовніші з них.
Першим джерелом ризику, насамперед для України, є низький рівень платоспроможного попиту. Насьогодні дуже невелика частина населення може дозволити собі придбання високотехнологічних засобів зв’язку. Це більш за все проблема регіонів, де середні доходи населення набагато нижчі, ніж в столиці. Окрім низької купівельної спроможності населення, до ризиків, викликаних нерозвиненістю економіки можна ще віднести проблему споживчої стелі та надмірної концентрації ресурсів у столиці.
Наступний ризик походить від капіталомісткості та високотехнологічності галузі. Виробництво засобів зв’язку пов’язано з необхідністю великих стартових інвестицій та подальших капітальних витрат з досить тривалим строком їх повернення.