Спілкування із судовою аудиторією
Голосові прийоми
Щоб активізувати увагу аудиторії, ритор підвищує або пони¬жує голос, змінює темп промови. Бажаючи підкреслити значущість тієї чи іншої фрази, судовий ритор промовляє її повільно, голос¬но, виразно, підкреслює інтонаційно окремі слова, подовжуючи навіть окремі голосні.
Звернення до слухачів з питанням, пов'язаним зі змістом промови
Такі питання загострюють і активізують увагу аудиторії. Наприклад: «Андреев мав повне право вважати себе щасливим чоловіком. Запитують: «Як чоловіком? Адже Левіна майже 14 років була у нього на утриманні»... Чи варто заперечувати? В житті, із ли¬цемірства, люди придумали багато фальшиво презирливих слів. Якщо чоловік повінчався з жінкою, про неї кажуть «дружина, жінка». А якщо ні, її називають «утриманка, наложниця». Але хіба законна дружина не знає, що таке «ложе»? Хіба чоловік майже завжди не утримує свою дружину?»
Несподіване переривання думки
З процитованої промови адвоката С. Андрієвського у справі Ан¬дреева: «Не маю сумніву, що Сара Левіна, дякуючи своєму легкому поглядові на чоловіків і хтивому темпераменту, віддалася своєму здоровому чоловікові з найповнішою для нього ілюзією гарячої
взаємності. Чого б іще він міг вимагати? І в такій омані він про¬жив, настільки це можливо, протягом майже сімнадцяти років.. і раптом!
Але тут ми залишаємо чоловіка і звернемося до дружини».
Заздалегідь сказати про те, про що передбачається говорити пізніше
Наприклад: «Вельми суперечливим у справі є питання про доказаність умислу мого підзахисного на здійснення убивства. Але про це я скажу пізніше, а зараз я хочу звернути Вашу увагу на...» '.
Засоби мовної виразності (прислів'я, приказки, гумор, яскраві образи)
З промови адвоката М. Холеви у справі Максименко: «Панове! Один римський імператор, підписуючи смертний вирок, вигукнув:
який я нещасливий, що вмію писати! Я впевнений, що старшина ваш скаже інше; він скаже: який щасливий я, що вмію писати!»Із промови С. Андрієвського: «З весни зірка пана Лютостанського почала тьмяніти і чадіти». Метафори і порівняння також при¬тягують увагу судової аудиторії, посилюють емоційний вплив промови.
Із промови адвоката М. Карабчевського на засіданні суду дру¬гої інстанції: «Із усіх жахів, властивих нашій думці і нашій уяві, найбільший жах — бути живцем похованим. Цей жах тут наяву. Правосуддя справило велику тризну в цій справі. Тальма похова¬ний, але він живий. Він стукає у віко своєї труни, його необхід¬но відкрити».
Адвокат Л. Ветвінський, викриваючи наперед неправдиві по¬казання підсудних, які обмовили його підзахисного, використав при¬слів'я, щоб створити антитезу, розвинути думку, яка заперечує зак¬ладений в неї зміст: «Кажуть, що у брехні короткі ноги. Я в цьому не дуже впевнений, тому, зокрема, що дана брехня, хоча і в дещо зміненому вигляді, проникла все ж із показань названих мною осіб спочатку до обвинувального висновку, а потім, на жаль, до про¬мови прокурора. Мабуть, з більшою підставою можна сказати, що у брехні довгі вуха віслюка, які обов'язково виявляються при зістав¬ленні з дійсністю, оскільки це відбулося в даному випадку».
Жести, міміка, рухи
У поєднанні з іншими прийомами вони допомагають зосере¬дити увагу судової аудиторії. Не варто стояти нерухомо, слід допо¬магати собі жестами, мімікою. Заклякле або скам'яніле обличчя про¬курора не викликає довіри і залишає враження напруженості. Рухи і жестикуляція — природні елементи поведінки ритора, додатковий засіб впливу на учасників судового процесу, публіку в залі судово¬го засідання.