Вступна частина промови
Такого роду грандіозних масштабів справа і передана нам на роз¬гляд, панове судді.
На лаві підсудних сидить 20 морально зламаних людей. Відчува¬ючи докори тих, ким вони керували, майже до такої ж міри, як і горем тих, на кого вони напали, ці люди назавжди тепер позбавлені можливості особисто творити зло.
Зараз важко угледіти в цих жалюгідних полонених ознаки тієї влади, за допомогою якої вони як нацистські лідери колись панували над значною частиною земної кулі і наганяли жах на більшість и на¬селення. їх особиста доля не має великого значення для людства.Цей судовий розгляд набуває такої важливості тому, що ці в 'язні представляють у своїй особі зловісні сили, які будуть таїтися в світі ще довго після того, як тіла цих людей перетворяться на попіл. Ці люди — живі символи расової ненависті, терору й насилля, пиха¬тості і жорстокості, народжених владою. Це символи жорстокого націоналізму і мілітаризму, інтриг і провокацій, які протягом одного покоління неодноразово втягували Європу в безодню війни, знищуючи її чоловіче населення, руйнуючи її будинки, сіючи злидні. Вони до та¬кої міри приєднали себе до створеної ними філософії і до керованих ними сил, що прояв до них милосердя буде означати перемогу і заохо¬чення того зла, яке пов'язане з їхніми іменами.
Цивілізація не може дозволити собі будь-який компроміс із соці-альними силами, які здобувають нову могутність, якщо ми поведемо¬ся двозначна або нерішуче з людьми, в особі яких ці сили продовжу¬ють своє існування» '.
Дуже правильні й мудрі слова, які не втратили своєї свіжості й актуальності в наші дні.
Деякі прокурори схильні перебільшувати суспільно-політичну оцінку обставин справи. Штучно нагнітають атмосферу. Дрібне хулі¬ганство вони перетворюють у тяжкий злочин, а підсудних — у особ¬ливо небезпечних злочинців. Найменша неточність і необ'єктивність відразу ж негайно відгукується в аудиторії. В. Вересаев описав одну таку «гучну» промову прокурора, текст якої подається у цій книзі далі.
Одним із можливих прийомів побудови вступної частини про¬мови, наголошує Є. Матвієнко, є вказівка на різні особливості спра¬ви: фактичного, юридичного, суспільно-політичного, моральноетичного чи іншого характеру. Такий прийом дозволяє акцентувати увагу на певних обставинах, виділити їх, підкреслити їхнє значен¬ня, допомогти слухачам правильно оцінити ці обставини.
Відштовхуючись від особливостей справи, враховуючи їх, про¬курор належним чином розподіляє матеріал, знаходить необхідні пропорції для його висловлення, надає промові необхідну то¬нальність і забарвлення'.
Приклад із практики українських прокурорів. Учениці однієї із середніх шкіл міста Львова Світлана Б. і Лариса Б., потрапивши під вплив грабіжників-рецидивістів Цівіна і Опришка, разом з остан¬німи здійснили ряд квартирних крадіжок і розбійних нападів на гро¬мадян міста. У вступній частині обвинувальної промови у цій справі прокурор сказав:
«Вельмишановні судді! Справа, яка Вами розглядається протя¬гом кількох днів, має велике громадське значення. Суть її не лише в тому, що група грабіжників, серед яких є злодії-рецидивісти, здійснила протягом короткого часу ряд зухвалих нападів на громадян, але і в тому, що серед учасників цих розбійних нападів опинилися дівчат¬ка — учениці 8-го класу середньої школи, діти батьків, які займа¬ються педагогічною, виховною роботою.
Наш суд, покликаний вести боротьбу зі всякими кримінальними елементами, що порушують правопорядок, не може розглядати дану справу лише в межах чисто юридичного аналізу, не дослідивши тих причин, які привели на лаву підсудних поряд із грабіжниками-рециди¬вістами шістнадцятирічних дівчаток — учениць середньої школи»,
Виклад програми виступу. Прокурор починає свою обвинуваль¬ну промову зі вказівки, на яких питаннях він має намір зупинити¬ся, які тези обгрунтувати, які обставини доказати, які твердження підсудного спростувати. Такий виступ надає промові цілеспрямова¬ності і конкретності, допомагає слухачам краще зрозуміти й оці¬нити доводи судового ритора. Ось витяг
«Завданням обвинувачення є доказування того, що 15 лютого цього року Петров із ревнощів убив свою коханку, громадянку Красильнико-ву. Ми докажемо також, що вбивство це було здійснено навмисно, за наперед обдуманим планом; що знаряддя злочину були завчасно прине¬сені убивцею на місце злочину і що, здійснивши убивство, Петров вжив потім ряд заходів до приховання слідів злочину, діючи і тут обачливо й обмірковано.