Заключна частина промови прокурора
• явно перекручено позицію прокурора, громадського обви¬нувача, цивільного позивача;
• дано юридичне неправильну оцінка скоєного тощо.
Репліка, як правило, гостро полемічний виступ. Вона повинна бути короткою, чіткою і зрозумілою. Але її не слід перетворювати у гру слів, використовуючи обмовки інших учасників. Недопустимі не¬рвозність, грубість, нетактовність. Прокурор готується до репліки під час виступів інших учасників судових дебатів. Але якщо проку¬рору необхідний додатковий час, він може просити суд зробити пе¬рерву для підготовки до репліки.
Не слід користуватися реплікою для того, аби змінити щось у виступі, доповнити судові дебати. Ось приклад недоречної репліки. В одній із справ про розкрадання державного майна в особливо ве¬ликих розмірах, прокурор попросив 7 років позбавлення волі підсуд¬ному. Однак після виступу захисника він ніби схаменувся, попро¬сив слово для репліки і почав говорити, що з урахуванням суспіль¬ної небезпеки скоєного, просить 14 років позбавлення волі.
Добре сприймається репліка як суддями, так й іншими учас¬никами судового засідання, коли прокурор використовує крилаті вирази, афоризми, народну мудрість.
Якось автор цих рядків зустрівся з колишнім випускником уні-верситету, активним учасником художньої самодіяльності. На запи¬тання: «Як живете, чи співаєте зараз? той відповів: «Прокурору не до співу. Правда, одного разу в судовому засіданні згадав і про пісню і знаєте, допомогло».
• Слухалася справа про згвалтування. Виступив з обвинуваль¬ною промовою невдало, ніколи було готуватися. В основному коротко виклав обвинувальний висновок.
Після мене виступає популярний київський адвокат, якого за¬просили багаті батьки підсудного. Говорить про вічне кохання, про взаємний потяг, наводить приклади із французьких романів. Бачу, судді посміхаються, поблажливо поглядають на підсудного, «оживають» родичі підсудного.Добре знаю, що сім'я недобра, знаю, що бідна дівчина буде не¬щасливою в цій сім "і, знаю про всі брехливі обіцянки родичів підсудно¬го. Відчуваю, щось треба робити, але прямих доказів у мене немає та вже й пізно щось доказувати.
Оскільки захисник явно перекрутив фактичні обставини справи, беру слово для репліки: «Адвокат, як соловей залітний, гарно співав нам про французьке кохання. Можливо, у Франції так і чинять, я проти цього не заперечую. Але у нас в Україні співають по-іншому:
«А козак дівчину та й вірненько любить, а займать не посміє».
Суд виніс вирок: п 'ять років позбавлення волі.
Промова прокурора при відмові від обвинувачення
Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовити¬ся від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови (ч. З ст. 264 КПК України).
Розкриваючи поняття відмови прокурора від обвинувачення, Іван Вернидубов зазначає, що за змістом вона виражає негативне рішення прокурора для себе щодо питання про винність підсудного незалежно від того, яке рішення у такому випадку прийме суд. Підкреслюється, що відмова від обвинувачення відображає певний аспект процесуальної самостійності прокурора в суді, реалізує ви¬могу наказу Генерального прокурора України № 5 від 4 квітня 1992 року «Про недопустимість нав'язування прокурорам-учасникам судового розгляду позиції, з якою вони не згодні».
Інша річ, що самостійність прокурора не може бути довіль¬ною, нічим не зумовленою. Вона має базуватися на сукупності та¬ких обставин, які виступають як основа відмови від обвинувачен¬ня, що визначає суб'єктивно-правовий характер такої дії. Це озна¬чає, що заперечення обвинувачення для прокурора є правовою не¬обхідністю, реалізація якої вимагає втілення у конкретній прак¬тичній дії — заяві про відмову від державного обвинувачення. Звідси висновок — відмова від обвинувачення не тільки право, але й обо¬в'язок прокурора.