Паралінгвістика: академічна риторика

Паралінгвістика вивчає невербальні фактори мовної комунікації, що беруть участь у передачі інформації, несуть визначене семантичне навантаження - екстралінгвістичну інформацію.

Темп мови

Характеризує швидкість протікання психічних процесів і визначається кількістю слів, вимовлених в одиницю часу (1 хв).

Враховується також характер зміни темпу мови (поступове, різке), що підкреслює афективну насиченість переживань, їхню суб'єктивну значимість, ступінь емоційного контролю.

Основний тон - голосність мови

Голосність - сприйняття різниці у фізичній силі вимовних звуків, обумовленої як суб'єктивно, так і инструментально. За нормальну голосність прийняті показники 50-80 дБ (при постійному фоновому шумі до 10 дБ).

Також враховується характер зміни основного тону (поступовий, різкий).

Тембр мови - динаміка спектрального складу звуків висловлення в часі, обумовлений як суб'єктивно, так і инструментально (комп'ютерна сонография). Тембр мови визначається як індивідуальними анатомо-фізіологічними особливостями голосового апарата, так і емоційним станом пацієнта. Тембр низьких частот частіше зустрічається при депресивних і астенічних розладах, високочастотний - різні види порушення, тривожні стани.

Важливий облік характеру змін тембру по діапазоні і по швидкості, що оцінюються також, як і зміни тону і темпу мови. Додатково визначається наявність і виразність обертонів - додаткових формант (максимум акустичної енергії на спектрах звуків) з метою деталізації й уточнення вищеописаних частотних характеристик. Однак даний аналіз можливий тільки при інструментальній діагностиці.

Мелодійність мови

Плавність і гармонійність спектральної динаміки звукового ряду, наявність погодженості амплітудно-частотних характеристик.

Паузи - наявність перерв у ході повідомлення (як синтаксично обґрунтованих, так і без семантичної наповненості). Оцінюється тривалість пауз: короткі - до 3 з, середні - 3-7 з, довгі - більш 7 с.

Мовлення вчителя повинне забезпечувати вирішення завдань навчання та виховання школярів, тому перед ним (мовленням) стоять, крім загальнокультурних, і професійні, педагогічні вимоги. Вчитель несе соціальну відповідальність і за зміст, якість свого мовлення, і за його наслідки. Ось чому мовлення вчителя є важливим елементом його педагогічної майстерності.

Вираз “мовлення вчителя” (“педагогічне мовлення”) вживають, коли мова йде про усне мовлення педагога. Під усним мовленням розуміють як сам процес говоріння, створення усних висловлювань, так і результат цього процесу – усні висловлювання.

Педагогічне мовлення має на меті забезпечити:

а) продуктивне спілкування, взаємодію між педагогом та вихованцями;

б) позитивний вплив вчителя на свідомість, почуття учнів з метою формування, кореляції їх переконань, мотивів діяльності;

в) повноцінне сприйняття, усвідомлення і закріплення знань у процесі навчання;

г) раціональну організацію навчальної та практичної діяльності вчителя.