Ділова риторика
Другою за значенням є функція зручності, тобто доцільність і практичність. Сучасний вітчизняний службовий етикет має інтернаціональні ознаки, тому що його основи фактично закладені «Генеральним регламентом» Петра 1 (1720), у якому були запозичені закордонні ідеї.
Діловий етикет містить у собі дві групи правил: 1) норми, що діють у сфері спілкування між рівними за статусом членами одного колективу (горизонтальні); 2) установки, що визначають характер контакту керівника і підлеглого (вертикальні).
Загальною вимогою вважається привітне і попереджувальне ставлення до всіх колег по роботі, партнерів, незалежно від особистих симпатій і антипатій.
Регламентованість ділової взаємодії виражається також в увазі до мови. Головним засобом офіційного спілкування виступає українська літературна мова. Обов'язкове дотримання мовного етикету - розроблених суспільством норм мовної поведінки, типових готових «формул», що дозволяють організувати етикетні ситуації вітання, прохання, подяки і т.д. (наприклад, «здрастуйте», «будьте ласкаві», «дозволите принести вибачення», «щасливий познайомитися з Вами»). Ці стійкі конструкції вибираються з урахуванням соціальних, вікових, психологічних характеристик.Службові контакти повинні будуватися на партнерських засадах, виходити з взаємних запитів і потреб, з інтересів справи. Безперечно, таке співробітництво підвищує трудову і творчу активність, є важливим чинником технологічного процесу виробництва, бізнесу.
Усні види ділового спілкування поділяються на монологічні і діалогічні. До монологічних належать:
- привітальна промова;
- торгова промова (реклама);
- інформаційна промова;
- доповідь (на засіданні, зборах).
Жанри, засновані на діалозі, - це:
- розмова;
- бесіда;
- інтерв'ю;
- переговори;
- дискусія;
- нарада (збори);
- прес-конференція.
Письмові види ділового спілкування - це численні службові документи: діловий лист, протокол, звіт, довідка, доповідна і пояснювальна записка, акт, заява, договір, статут, положення, інструкція, рішення, розпорядження, указівка, наказ, доручення й інші.
Література:
1.Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. — М.: Наука, 1991. — 299с.