Культура ведення діалогу
— Будьте уважними до опонента, суперника, конкурента, запа-м'ятовуйте не тільки те, що він каже, а й те, що казав раніше. По¬мітивши суперечність у його висловлюваннях, повертайтеся до раніше сказаного ним та вже забутого і методом сократівської іронії заженіть у кут: ставте запитання, поки він не стане сам собі запе¬речувати.
— Не підмінюйте тему суперечки і не дозволяйте опонентові це робити, якщо сперечаєтеся чесно. Перескакуючи з однієї теми на іншу, жодної не розглянете вичерпно, і не буде з чого робити висно¬вок. Впорядкуйте спочатку всі питання теми і послідовно обгово¬рюйте кожне, виділяючи результат одним реченням, а потім з цих речень сформулюєте висновки.
— На початку розмови домовтеся про метамову (терміни, дефініції, поняття, категорії, класифікації, джерела тощо).
— Не намагайтеся все заперечувати. Використайте прийом умов-ного схвалення, при якому можна погодитися з певними положен¬нями опонента. Станьте ніби на його позицію, але потім заперечте йому у найсуттєвішому. Так ви пом'якшите йому біль за втраче¬ною позицією.
— Уникайте суперечок про те, чого добре не знаєте. Вчіться вчас¬но переводити розмову в інше русло. Майте для цього якісь заго¬товки, свіжі новини, події, факти, сенсації, приказки, дотепи тощо. Але не смійтеся зі своїх жартів, хай інші з них сміються.
— Будьте завжди готовими не тільки до кроку вперед, але й до кроку назад, не соромтеся вибачитися, перепросити. Заспокойте себе тим, що, добре підготувавшись, ви іншим разом надолужите втрачене.
— Якщо дискусія чи полеміка публічна, не забувайте про ауди¬торію, залучайте її до паритету (колеги знають.., слухачі підтвер¬дять.., студенти пам 'ятають...), але дуже шанобливо і не вислов¬люйте негативних оцінок.
— Намагайтеся основні положення, поняття, дефініції, ознаки повторити, підкреслити у різних контекстах кілька разів з тим, щоб ваша позиція запам'яталася і закріпилася.
— Пам'ятайте, що, як і в монологічній промові, головним у діа-логічному спілкуванні (і суперечці) є тези й аргументи. Для діало¬гу вони мають бути дуже короткими, точними і «ударними». Тези формулюються за принципом актуального членування речення:
тема (дане) — рема (нове).
— Аргументація має будуватися на причиново-наслідкових зв'язках і законах формальної логіки: це є так тому-то...; якщо це є таким, то...
— Найкращими аргументами у суперечці є доказові положен¬ня, точні факти і цифри, конкретні явища, події.
— Завжди починайте розмову якомога приємнішим, спокійні¬шим і тихішим тоном, щоб був простір для наростання суперечки і щоб завжди відчували, що є можливість підвищення тону, але ніколи не підходьте до межі підвищення тону, не зривайтеся на крик, бо смішно виглядатимете в очах присутніх. Зробіть очевид¬ну паузу і, якщо не зможете приємним, то хоча б байдужим тоном обов'язково завершіть розмову (на жаль. Ви мене не зрозуміли, шкода, що ми не домовилися; це втрата для мене, як, можливо, і для Вас; продовжимо розмову наступним разом; шкода, що ніхто з нас не переконав іншого).
— У розпалі суперечки, коли можуть злетіти з уст недобрі, злі, останні слова, негайно зупиніться (глибоко дихайте носом). Пам'я¬тайте, що після будь-якого конфлікту з суперником доведеться миритися і щось прощати, тоді самому буде незручно за різні сло¬ва. Коли настрій поганий, не дискутуйте, бо все одно програєте, й уникайте ситуацій «з'ясування стосунків».
— Продумайте тактику відступу, відкладання на потім — на . випадок неуспіху чи поразки (Сьогодні справді ще не час, але...;
Ми до цього ще повернемося пізніше, а зараз...; Ви самі з часам переконаєтеся...).
У разі поразки ведіть себе чемно і гідно. Придумайте варіанти: