Роль ораторського мистецтва у професійній діяльності юриста. Функції ораторського мистецтва

Центральною проблемою ораторського мистецтва є мов¬на культура юриста. Іноді спостерігається зневажливе ставлення до норм літературної мови. Декотрі розміркову¬ють так: «Ну що істотно зміниться, якщо, наприклад, я не там поставлю наголос, не так вимовлю, або буде невдало складене речення? Особливе тут те, що помилки в мові юриста небезпечні не самі по собі (хоча багато випадків, де викривлення у вимові призводить до смислових помилок). Але частіше всього мовні помилки негативно впливають на слухачів: один раз помилився юрист, другий, третій... І ось уже слухачі мимоволі починають розмірковувати: «Якщо такі часті помилки у мові, то, ймовірно, не такий вже ви¬сокий і його професійний рівень і навряд чи він знає ту проблему, про яку говорить, та чи можна взагалі мати віру до тих положень і висновків, які він наводить». На сто від-сотків ефективність впливу в такому випадку низька.

І ця закономірність проявляється завжди. Якщо аналі¬зувати проблеми правового нігілізму в Україні, то можна сказати, що погана мовна культура юристів зіграла тут не останню роль. Наведу лише одне свідоцтво із засобів ЗМІ (хоча життєвих прикладів цьому забагато): «Публіка мала задоволення послухати прокурора. Оратор так неспромож¬но висловлював свої думки, що був освистаний і з трибуни вигнаний. Подумалось навіть, чи не зроблено це навмисно, чи хтось пошуткував, аби продемонструвати цим епохаль¬ним виступом інтелектуальний рівень прокурорських ря¬дів».

Я вже не кажу про те, як часто юристи порушують пра¬вило точності мови. У той же час саме точністю передаєть¬ся така важлива характеристика в юридичній діяльності, як законність. Взагалі важко назвати іншу область суспіль¬ної діяльності, в якій неточність слова, розрив між думкою і словом мали б такі важливі наслідки, як в області права. Неточне слово — соціальне зло. Воно складає підґрунтя для свавілля і беззаконня.

Таким чином, мова, ораторське мистецтво є засобом спілкування людей і вираження думок, почуттів, волеви¬явлень. В юридичній сфері воно підкоряється здійсненню функцій права через миттєве розкриття всього досвіду, характеру, намірів оратора-юриста.

Не можна не визнати, що ораторське мистецтво має не¬абияке значення як знаряддя діяльності для всіх, хто ви¬користовує слово при виконанні своїх службових функцій і у спілкуванні. Ораторське мистецтво — це трибуна для юриста, засіб правового впливу — це й частина культури народу.

Основними функціями ораторського мистецтва висту¬пають конструктивна (формулювання думок), комуніка¬тивна (функція передачі інформації і організації взаємодії), емотивна (вираз ставлення людини до того, про що вона говорить), впливу на інших під час спілкування, переко-нання аудиторії та моделювання спілкування.

Щоб виконати ці функції, юрист має знати, що саме його співбесідники (або широка аудиторія) хочуть почути, з чим вони неодмінно не погодяться; які слова найкращим чином можуть подіяти на слухачів; які конкретні засоби викорис¬товуються для найкращого впливу.

Література

1.Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998.

2.Дейл Карнегі. Учись виступати публічно і впливати на широке коло людей. – К., 2000.

3.Культура ведення дебатів. – Харків, 1988.

4.“Історія світової культури” Л.Т.Левчук. – Київ: “Либідь”, 1994 р. – ст. 168-192, всього 310 ст.

5.С.І. Радциг «Історія Давньогрецької літератури», Москва, у «Вища школа», 1999 р.;

6.М. Гаспарова, В. Борухович «Ораторське мистецтво древньої Греції», Москва, «Художня література», 1985 р.;

7.«Антична література», м. Москва, у «Освіту», 1986 р.

8.Історія красномовства. – к., 2000.