Організовані і неорганізовані суперечки

Досить часто зустрічається і спір заради спору. Для таких спорщиків байдуже, про що сперечатися, навіщо сперечатися. Їм важливо блиснути красномовством. Якщо ви будете заперечувати будь-яке положення, вони обов’язково почнуть його захищати. Таких людей можна нерідко зустріти серед молоді.

До предмету спору відносять проблеми екології, виживання людства, збереження миру на Землі та ін.

Нерідко потрібно відстоювати групові інтереси, наприклад, людей певної професії, колективів окремих підприємств, установ тощо.

В спорі захищаються родинні, а також особисті інтереси.

В конкретному публічному спорі ці інтереси звичайно взаємнозв’язані і взаємнообумовлені, тісно переплітаються.

На специфіку спору впливає кількість осіб, котрі беруть участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою можна виділити три основні групи:

-спір – монолог (людина сперечається сама з собою, це так званий внутрішній спір);

-спір – діалог (сперечаються дві особи);

-спір – полілог (ведеться декількома або багатьма особами).

Суперечки можуть відбуватися при слухачах і без слухачів. Присутність слухачів, навіть якщо вони не висловлюють свого відношення до спору, діє на супротивників. Перемога при слухачах приносить більше задоволення, тішить, а поразка стає більш прикрою і неприємною. В суспільному житті нерідко можна зустрітися і зі спором для слухачів. Спір ведеться не для того, щоб з’ясувати істину, переконати одне одного, а щоб привернути увагу до проблеми, справити на слухачів певне враження, вплинути необхідним чином.

На процес спору накладає свій відбиток і форма ведення боротьби думок. Суперечки можуть бути усними і письмовими. Усні суперечки, як правило, обмеженні в часі і замкнені в просторі: вони ведуться на заняттях, засіданнях, конференціях. Письмові форми тривалі в часі, ніж усні.В усному спорі важливу роль грають зовнішні і психологічні моменти. Велике значення має манера впевнено триматися, швидкість реакції, жваве мислення, дотепність. Письмовий спір буває більш придатний для з’ясування істини, ніж усний. Однак у нього є свої недоліки. Він інколи тягнеться занадто довго, протягом декількох років.

Предметом спору повинен бути одразу визначений сторонами, що полемізують. Нерідко він уточнюється в ході самої дискусії, а часом може з’явитися і під час обговорення будь-якої проблеми. Під час розмови спір може переходити з одного предмету на інший. Важливо, щоб спірники кожного разу ясно уявляли собі, що саме є предмет їхніх розходжень.

Обов'язковими учасниками суперечки, а, отже, й аргументативного процесу, є:

♦пропонент;

♦опонент;

♦аудиторія.

Пропонент — це той, хто висуває, обстоює певну тезу.

Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі собою, вони повинні бути кимось сформульовані і поставлені на обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи іншого питання.