Теорії походження релігії
Академічний теїзм, звертаючись до наукової аргументації, ро¬бить серйозний крок удосконалення богословської теорії поход¬ження релігії. Але і він не може перейти грань у справжню на¬уку, він не може відмовитись від абсолютного пріоритету віри як провідного аргументу. Він просто намагається піднестися до сучасного рівня розвитку людського мислення, хоче зробити релігію більш сучасною.
3.Перші спроби наукового пояснення походження релігії
Спроби знайти, так би мовити, земні витоки релігії сягають в далекустародавність. Ще в 5 ст. до н. є. Крггій (біля 460 — 403 рр. до н.е.) висловив думку, що релігія є вигадкою законодавців. Він поклав початок політико-державній гіпотезі виникнення релігії. Цю точку зору поділяв Лактацій (приблизно 250 — 325), який називав засновником релігії другого легендарного царя Риму — Нуму Помпілія.
Ця гіпотеза ефективного і гострого вигляду набрала у гуманістів та енциклопедистів 17-18 ст. Відомі атеїсти тієї епохи: Жан Мальє (1664 — 1729), Франсуа Вольтер (1694 - 1778), Жан Жак Руссо (1712 — 1778), ціла плеяда матеріалістів 17—18 ст. у Франції вважали релігію продуктом ошукання, вигадки, неуцтва, на¬слідком свідомого нечесного зговору для суспільного спокою.
Стародавньому світові належить ще одна концепція виник¬нення релігії, яка дістала назву євгемеризму. Її автор, стародавній філософ Євгемер (біл. 340 — 260 рр. до н.е.) вчив, що релігія бере початок з вшанування і обожнення найстародавніших царів.
В стародавньому світі народилася натуралістична концепція походження релігії.Ще софіст Продікт (нар. між 470 — 460 рр. до н.е. — рік смерті невідомий) вбачав джерело релігії в шануванні хліба, вина, міся¬ця, річок тощо, як корисних і потрібних людині речей. Ця точка зору виходить з того, що все духовне, в тому числі і релігія, виникло в процесі розвитку матеріального світу як похідне від нього. Релігія є наслідком відображення світу в свідомості лю¬дей, відображення взаємовідносин людей і природи, відображення перекручене, фантастичне.
Безумовно, таке широке розуміння процесу виникнення релігії виникло не відразу. Окремі мислителі, більш чи менш поділяючі таку матеріалістичну по своїй суті точку зору на світ, сприймали якусь часточку, якийсь бік цього процесу, лише якийсь момент розвитку суспільної свідомості, бо вони ще не розуміли матеріа¬лістичного характеру суспільства. Це були геніальні припущен¬ня, здогадки з дуже обмеженою аргументацією, інший раз чисто логічного порядку.
З числа таких мислителів, перш за все, назвемо Епікура (324 — 270 до н.е.), який висловив думку про те, що світ вічний і не¬скінченний і тому не міг бути створений богами. Учень Епікура Лукрецій Кар (бл. 96—55 рр. до н.е.), розвиваючи думки вчителя в поемі «Про природу речей», писав, що люди створили уявлен¬ня про богів із своїх спостережень природи, що жах людей перед могутніми силами природи штовхає їх споруджувати богам капи¬ща. Ще один учень Епікура Петроній (рік нар. невідомий — 66) є автором відомого афоризму: «Перших богів на землі створив страх».
Але цю думку про створення богів страхом висловив ще заснов¬ник матеріалістичної лінії в філософії Демокріт (460 — 361). За часів Демокріта була поширена думка, що релігію винайшли ста¬родавні єгиптяни, які зробили це від страху перед грізними сила¬ми природи, від них її запозичили інші люди. Про це також писав відомий історик стародавнього світу Діодор Сіцілійський (бл.90 — 21 рр. до н. є.), а також відомий стародавній письменник з сірійського міста Самосата Лукіан (бл.120 — після 180). Можна було б назвати ще чимало інших імен.Натуралістична концепція походження релігії знайшла своє про¬довження в чисельних побудовах як матеріалістів, так і немате-ріалістів в наступному розвитку релігієзнавства. Тут треба згада¬ти Давида Юма (1711 — 1776) і його «Природну історію релігії», Томаса Гоббса (1588 — 1697), Г.Гегеля (1770 — 1831), його учня Д.Штрауса (1808 — 1874), Ф.Ніцше (1844 — 1900), Л.Фейєрбаха (1804 — 1872), Ф.Енгельса (1820 — 1895) та багатьох інших. Ко¬жен з них зробив певний внесок в наукову теорію походження релігії, але вони здебільшого обмежувалися філософським ас¬пектом цього питання
4.Наукові теорії походження релігії
Розвиток науки і культури, поглиблення досліджень в галузі вивчення людини і суспільства дали поштовх розвитку релігієзнавства. Але його не минули по¬літичні пристрасті. Тому релігієзнавчі теорії набувають різного забарвлення: від апологетичного захисту релігії і намагання при¬стосувати її до науки до «зверхвойовничого» атеїзму, який в цьому заперечує релігію і закликає до її утиснення. Позначилось це і на концепціях походження релігії, і на їх оцінці. Мабуть по¬трібно шукати розумну лінію, яка забезпечить об'єктивне нау¬кове дослідження релігії, її історії і вчень. Розглядаючи теорії походження релігії, треба відкинути політичні симпатії та анти¬патії, поспішні обвинувачення, виходячи з того, що в кожній з них є свій сенс. Навіть хибні припущення говорять нам про те, куди не слід спрямовувати дослідження. Зазначимо також, що наш огляд наукових концепцій походження релігії не може пре¬тендувати на будь-яку повноту. За останні півтораста років було висунуто в цій галузі стільки припущень, гіпотез, теорій, а разом з тим і просто вигадок і фантазій, що розгляд їх усіх розтягнеть¬ся на декілька томів. Отже, розглянемо найголовніше. Англійський лінгвіст Ф.Мюллер (1830 — 1900), досліджуючи мови стародавніх народів, висунув припущення, що початком релігії є міф про Сонце, який він знайшов у мовних пам'ятках. Так була започаткована міфологічна теорія походження релігії — релігія стародавніх починалася з обожнення життєдіяльного світла. Хотів цього Міллер чи ні, але це було ударом по теологічній кон-цепції. ( а він сам в свій час поділяв думку про одкровення як джерело релігії, бо повною мірою заперечувалось надприродне походження релігії). На жаль, концепція Мюллера мала не до¬сип» гнучку наукову основу, бо була неузгоджена з історією ви¬робництва, а саме: міфи про Сонце пов'язані з переходом окре¬мих племен до землеробства, а релігійні уявлення були у людей, які ще жили з скотарства та навіть полювання і збиральництва.