Індуїзм

Вступ

Що таке індуїзм? На жаль, зараз ніхто не може дати відповідь на це питання, ні в самій Індії, ні за її межами. Єдине, що залишається ясним, це те, що ця релігія є дуже дивною, та, врешті-решт, цікавою. Чому? Для мене ця цікавість виявляється в наступному:

Індуїзм – найдавніша національна релігія Індії.

Індуїзм – одна з найбільш розповсюджених релігій світу, послідовників цієї релігії в Індії – 80 процентів населення, а також в інших країнах: Непалі, Індонезії, Шрі-Ланці і т.д.

Індуїзм вражає своєю різноманітністю ідей, які існують в межах єдиного. При зіткненні з іншими культами індуїзм намагається втягнути їх у своє поле і пристосувати до своїх потреб.

Індуїзм не є догматичною “релігією писання”, якими, наприклад, є християнство або іслам.

Індуїзм має політеїстично-монотеїстичний характер, тобто усі боги уособлюються у Брахмані – Вищому Дусі в індуїзмі.

Тому мені дуже захотілося дослідити саме цю релігію Індії, що й привело до написання роботи про неї. Крім того, я ще б хотіла дізнатися, якою є ця релігія в сучасності.

Основні етапи розвитку індуїзму (передмова до початків індуїстської релігії)

Формативний період (ІІІ-ІІ тис. до н.е. – І тис. до н.е.)

Зародження індуїзму дуже часто пов’язують з протоіндійською цивілізацією, а також з реліктами інших, доарійських вірувань. Протоіндійська цивілізація, що існувала у ІІІ-ІІ тис. до н.е. в долині р.Інда і була названа “Попелюшкою давнього світу” ( тому, що сучасна наука дізналася про неї лише в 20-х рр. ХХ ст.), мала високорозвинену міфологію і культуру. Розвиненим і виразним був культ родючості, основою якого була богиня-мати. Чоловічий аспект релігії був зв’язаний з биком-буйволом, який зазвичай розглядається тепер як прообраз бога Шиви. Також був тоді відомий культ рік і дерев.

Ведійський період (І тис. до н.е. – 6 ст. н.е.)

Цей етап зв’язаний із вторгненням аріїв в Індію, які разом з собою принесли нову культуру і ритуально-міфологічний світогляд. Чужеземці принесли з собою нових богів: верховного Індру – громовержця, Агні – вогню, Сому – ритуального напою та інших (кількість – 33 боги, хоча налічується їх набагато більше). Також за їх часів стала відомою “концепція світового дерева”. В аріїв було вже відоме жертвоприношення – яджну.

Та, напевно, найголовніше те, що за часів аріїв з’явилася перша письмова згадка, – веди, які ще до сих пір виконують в індуїзмі роль священних текстів. Тексти ведійського канону відносять до шруті (одкровення) у противагу до смріті (легенда). Традицію шруті відкривають 4 веди: Рігведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа. Ці 4 розділи – збірники гімнів та ритуальних пісень.

Брахманізм та період Упанішад (8-6 ст. до н.е. – ІІ ст. до н.е.)

Ведійські арії, що заглиблювались в Індію, змішувались з місцевим населенням і вбирали нові релігійні уявлення. Суспільство почало ускладнюватись, з часом склалась варнова, а потім і кастова системи . Першими у цій кастовій системі були брахмани, які вміли тлумачити Веди, що було неможливим для більшості населення (вони не знали мови Вед). Ці тексти-тлумачення дістали назву брахмани. Також, нове населення виділило головного бога-творця Праджапаті в пантеоні, чого не було раніше.

У цей період створюються Упанішади (більше 200 сакральних творів). У них розкривається вся сутність тогочасної релігії. Людина живе в ілюзійному світі (майа), і, щоб перейти до дійсного світу (Брахману) їй потрібно прагнути до стану повної волі, що неможливий без певних духовних зусиль.