Віровчення і культ ісламу

Іслам — наймолодша світова релігія. За даними всесвітньої ісламської ліги, 1990 р. в різних країнах налічувалося понад 900 млн послідовників ісламу.

Мусульмани живуть більш як у 120 країнах світу. В 35 країнах вони становлять 95—99 % населення, в 13 державах — впливову меншість, у 28 країнах іслам є державною релігією (Іран, Пакистан, Мав¬ританія та ін.).

Іслам виник на початку VII ст. в південно-за¬хідній частині Аравійського півострова в період роз¬паду родоплемінного ладу і формування там цен¬тральної держави. Одним з засновників цієї релігії є Мухаммед (570—632 рр.), який 610 р. оголосив себе посланцем єдиного Бога.

Термін "іслам" у перекладі з арабської означає "покірність", а того, хто прийняв цю релігію, назива¬ють відданим (з араб.: мусульманин). Звідси — друга назва цієї релігії: мусульманство. У Європі її назива¬ють ще "магометанство" (від зміненого імені Мухам¬мед — Магомет).

З Аравії іслам поширився на сусідні країни Се¬реднього Сходу, Єгипет, Північну Африку, Індію, Ін¬донезію, Середню та Малу Азію, Закавказзя, Європу. Нині іслам є найпоширенішою після християнства релігією у світі.

Як і всі релігії, іслам має кілька течій, найпоши¬ренішими з яких є суннітська та шиїтська, що від¬різняються одна від одної деякими догматами і обря¬дами. Основні визначення ісламу викладено у "свя¬тій" книзі мусульман — Корані (у перекладі з араб, означає "читання"). Написаний він у VII ст., але протягом тривалого часу в нього вносилися допов¬нення й зміни.

Другим після Корану джерелом віри мусульман-суннітів є Сукна (араб.: поведінка, приклад). У Ко¬рані й Сунні поряд з релігійними догматами і перека¬зами про всесилля Аллаха містяться різні моральні повчання, викладено принципи взаємостосунків з ін¬шими народами, ставлення до жінки, до власності тощо. Положення Корану і Сунни покладено в основу феодального мусульманського права — шаріату, в якому чітко виявлено суть ісламу.

Варто звернути увагу на такі особливості віро¬вчення ісламу:

• віра в одного бога Аллаха і його посланців — Мухаммеда і Алі. Аллах — один, невіддільний і єдиний. "Доповнюють" Аллаха пророки, ангели, де¬мони, які також шануються як боги;

• шанування "священного писання" (Корану), в якому розповідається про створення світу, страшний суд, містяться ворожбитські заклинання, міфи, старо-давньоарабський фольклор, сказання про пророків, вказівки, які регулюють суспільні й сімейні стосунки. Коран створювався майже 100 років, роботу над ним було завершено у VIII ст.;

• шанування "священного писання" (Сунни) — зведення оповідей про діяння, вчинки Мухаммеда, його висловлювання з різних приводів, його авто¬біографії. Сунна є основою фікха — мусульманського правознавства — і шаріату — зведення мусульман;

• щоденна п'ятиразова молитва (намаз): на сві¬танку, в обід, о третій годині дня, при заході сонця і перед настанням ночі. У сучасному ісламі є дво- і од¬норазова молитви — намази. Перед намазом — риту¬альне обмивання (водою або піском);

• сплата податку (закят); у давньому ісламі — на користь бідних (чим іслам завоював симпатії при¬гноблених), а нині — на користь мусульманського духовенства. Закят доповнюється садаком — доб¬ровільним пожертвуванням;

• дотримання посту (уразу). Протягом дев'ятого місяця (рамазан) за місячним календарем (рік місячний коротший від сонячного на 11 днів) му¬сульманин від світанку і до настання темряви не їсть і не п'є, а з настанням ночі й до світанку може їсти й пити. Зараз цю вимогу спрощено. Духовенство не ви¬магає строгого дотримання посту від людей, які пра¬цюють на виробництві, у сільськогосподарських місцевостях, від вагітних жінок та деяких інших ка¬тегорій віруючих;

• ходіння на молитви до Мекки (хаджж) — пока¬яння у гріхах і прилучення до святих;

• священна війна з невірними (джихад, або газа¬ват). З давніх часів цей елемент ісламського символу і віри насаджував ненависть і ворожнечу серед віруючих різних релігій. Зараз цей догмат не вису¬вається, замовчується, але духовенство звертається до нього залежно від політичної ситуації.