Християнська родина

Любов до батьків діти виявляють не тільки на словах, але й на ділі, у щоденному житті, а особливо в час їх хвороби чи старості.

Наш національний пророк Т.Шевченко писав:

“Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають”

Родини звертають увагу дітям, що Бог благословляє послушних і добрих дітей. У випадках, коли батьки покинули своїх дітей напризволяще, ними не цікавляться і їх не виховують, діти, не можуть виконувати умов заповіді. Але у своєму серця не повинні мати до них ненависті, а бути їм вдячними за те, що вони дали їм життя і молитися за їхнє навернення.

Батьки звертають увагу дітям на те, що потрібно шанувати старших людей. Бо старість уже сама по собі є гідна пошана. В Святому Письмі пишеться: “Перед сивим волоссям мусиш підвестись і особу старого шанувати (Левит 19:32). Вчити дітей, щоб вони привітно розмовляли з старшими. Поступалися місцем у транспорті, при потребі допомагали і радо прислухалися до їх корисних порад, ставились з великою увагою, з розумінням і терпеливістю, з любов’ю і милосердям, бо того вимагає від них Бог. У кожній родині вчать дітей поважати вчителів, бо вони не тільки навчили їх писати, читати, рахувати, але й передають їм свої знання, виховують їх і готують до самостійного життя. Навчаючи і виховуючи учнів, вчитель вкладає у нього часточку своєї душі, тож за це він мусить бути вдячним.

Виявляти належну пошан вчителем, це шанувати Бога. Який дав їм цього вчителя.

У кожній християнській родині є святе Письмо, молитовник. Перша молитва є розмова дитини з Небесним Отцем – це перші кроки християнського виховання, що здійснюються в сім’ї. Через молитву дитина отримує перші поняття про Бога.

Родинний дім – е перша, елементарна виховна школа, яка дає дитині азбуку життя.Християнське виховання закладає основи моралі і характеру майбутнього життя дитини. Воно дає дитині напрям - дороговказ, ідеал життя, облагороджує безсмертну душу і її сили – розуми і волю.

Батьки, що не забезпечують дитині християнського виховання змалечку, пізніше пожинають плоди безбожництва і різних аморальних вчинків дітей.

Розбійник засуджений на смерть просив, що хоче ще раз розмови з матір’ю. Коли мати прий1шла, він ударив її з цілою силою в обличчя і сказав: “Якщо ти була б виховала мене добре, а не розпускала, я не був би засуджений до шибениці”. Це був останній злочин нещасного, але його слова варто запам’ятати.

Під впливом засобів масової інформації т бульварної преси надзвичайно зросла агресивність нашої молоді. Ніхто не може вирішити навіть елементарної суперечки без бійки. Підліток може загинути навіть за те, що на когось не так подивився. Умови життя, його беззмістовність приводять окремих людей до зневіри, розпачу. Бійка, намова до бійки, розбудження ненависті є гріхами проти заповіді “Не убий”. Тому у родинах вчать дітей, щоб вони були обережні своїх словах, ділах, поведінці.

Людське життя – це цінний дар, даний нам Богом. Господь Бог проголошує Себе абсолютним Господарем життя людини, яка створена на Його образ і подобу. Тому людське життя набуває святості і недоторканості. Бог є “оборонцем невинного”.

Не має такого випадку в житті, коли самогубство було б дозволене. До самогубства часто призводить брак віри в Бога, неморальне життя, надмірне вживання алкоголю та різних наркотиків. Тому батьки пильнують своїх дітей, щоб вони не побачили або не почули вдома чогось такого, що могло б принести шкоду їхньому здоров’ю.