Викладання “Основ християнської етики” в 11 класі. Уроки з 18 по 34—й.

Урок 27. Насущність (щоденність) як дар Божий.

З одного боку, просимо про все, що складається на наш щоденний хліб: погоду, працю, врожай, справедливість, їжу і т. д. З другого боку, про все, чим щоденно живемо: хід справ, розв’язання проблем. Слова молитви допомагають усвідомити, що все є даром Божим. Ці слова усувають з серця людини страх перед життям і завтрашнім днем. Для християнина немає “вдалих” і “невдалих” днів, а кожен день є ще одним подарунком від Бога, який сповнює радості і вдячності.

Урок 28. Пробачення.

Людина, зустрічаючись зі злом, реагує на нього протестом, бунтом чи помстою. І свою реакцію на зло вважає вимушеною чи навіть виправданою, “адекватною”. Бог, зустрічаючись зі злом, реагує на нього пробаченням. Власне це є адекватною реакцією. Зло іншої людини, непрощене нами, стає нашим злом. Діючи в образі і ображено, ми не здатні до добра, не здатні доти, доки не вибачимо. Ми просимо в Бога, Котрий є Пробаченням допомогти нам. Пробачення Бога усуває зло в нас. А оскільки усунення зла не здійснюється тільки Богом, але Богом і нами, то ми маємо дозволити Богові це зробити, звільняючи місце для Його пробачення через наше особисте пробачення іншим. З пробачення починається особисте відродження, сімейне і суспільне. Свідомість пробачення означає, що на нас надіються, що не все втрачено, що є шанси на майбутнє.

Урок 29. Уникнення спокус.

Зло завжди лицемірне і оманливе, бо приховує свою сутність за зовнішньо привабливими формами. Спокуса є злом під видимістю добра. Людина орієнтується на видимість, матеріальність, тому вона не здатна вловити злу суть видимості. Наслідком спокуси є розчарування. Перебування у спокусі є пропонування розв’язок суттєвих проблем людини на рівні видимості; це є приймання своїх вражень і точок зору за об’єктивну реальність або ??? тим чи іншим предметом чи атрибутом реальних сил.

Урок 30. Дорога до храму.

Кожна людина у житті має свою дорогу до Бога і до храму. Одна йде манівцями, друга – широкою дорогою, а ще хтось – простує вузькою стежкою. Проблемі вибору дорогу життя та його стану приділяє велику увагу роман О. Гончар “Собор”.

В дорозі до храму і до Бога людина повинна зростати у вірі, облагороджуючи своє життя і довкілля.

Урок 31. Будинок на камені.

Викладені в Нагірній проповіді основні принципи християнської етики не є чисто теоретичними чи філософськими категоріями, Христос вважає їх практично фундаментальними для побудови стабільного і гармонійного життя людини, суспільства і людства. Етичні установки існують як життєві принципи. В іншому випадку першість матимуть обставини над принципами, буття над людиною, вживання над совістю. Христос це називає руїною особистості, яка “будує” себе на піску. Христос всіх спонукає будувати своє життя на камені, на більш міцній основі, якою є Він Сам.

Урок 32. Віра.

Віра є стрижнем побудови морального життя. А ще коли ця віра пройшла вже 2000 років, то ніяких аргументів не може висловити на противагу цьому. Віра дає змогу людині надіятись на те, що Божа любов не омине її, а буде дана. Тобто віра пов’язана з Надією і Любов’ю. Це є головні чесноти будь-якого християнина.

Урок 33. Символ віри.

Щоб кожна людина змогла перевірити свою віру в християнській традиції і каноні існує символ Віри, який є так званим тестом для кожного віруючого. Він є досить простим, на перший погляд, але по своїй суті він містить в собі всі християнські доктрини, визначення яких і дотримання яких, дає змогу людині досягнути Царства Божого.