Православ'я – історія і сучасність
Обидва центри претендують на пануючу роль у християнстві. Західна церква привласнила титул всесвітньої, східна — кефаль¬ної, що практично тотожне поняттю «всесвітня». Православні й католицькі богослови тлумачать розкол у християнстві, виникнення двох його напрямів догматичними та культовими відмінностями. відхиленнями від християнської ортодоксії. Насправді ж обидва напрями у християнстві виникли з якісно відмінних умов функціо¬нування церкви у Візантії й Римі, на Сході й Заході. Православ'я та католицизм були покликані до життя всім перебігом подій, своєрідністю історичної ситуації, яка й сформувала догматичні й культові особливості, не тотожні, ідеологічні трактування.
Істотний і невід'ємний елемент православ'я — специфічний комплекс релігійних ідей, що визначають концептуальну сторону цієї релігії, її віровчення. Основу православного віровчення ста¬новить спільний для всього християнства Символ віри.
Символ віри властивий будь-якій релігії. Це стислий виклад основоположних догматів, на яких розбудовується вся розгалужена система віровчення. Християнський (апос¬тольський) Символ віри прийнято на перших вселенських собо¬рах церкви у Нікеї (325 р.) та Константинополі (381 р.) після тривалих богословських дискусій, гострих зіткнень поглядів і по¬зицій отців церкви.
Символ віри догматизує, виводить у ранг абсолютних істин, які мають сприйматися беззастережно і без сумніву, тобто на віру, ряд положень, ще стосуються образ;' Бег;:, ц:р:--.р-;, потойбічного життя. Основні з цих догматів: про три іпостасі Бога (Бог-отець, Бог-син. Бог-дух святий): зішестя святого духа від Бога-отця; про боголюдину, спокуту жертовну смерть, воскресіння, вознесіння Ісуса Христа; про друге пришестя Спасителя, воскресіння в день Страшного суду всіх померлих для жита вічного; про гріхов¬ну природу людини, необхідність смирення й упокорення задля небесного блаженства; про святість єдиної апостольської церк¬ви тощо.
Утвердженню Символу віри у свідомості віруючих, пропаганді його сутності православ'я надає особливого значення. Символ віри виконується як молитва на богослужіннях і в побуті, в традиціях православ'я та хорове його виконання у храмах. Змістовне тлумачення Символу віри подано в православному Катехізисі, що виконує функцію навчального посібника в системі початкової релігійної освіти парафіян.
Ідейним джерелом православного віровчення є Біблія і священ¬ний переказ, який охоплює рішення перших семи вселенських соборів (ІV —IX ст.). а також теологічну й філософську спадщину, політико-соціальні доктрини «учителів церкви», християнський письменників II—VIII ст. — Юстина, Тертулліана, Климента Александрійського, Орігена, Василя Великого, Григорія Ніського, Августина та ін. Християнська ортодоксія розглядає земне лиття я:; підготовку до вічного блаженства в потойбічному світі, вимагає від пастви невтомних молитов, сумлінного відвідування храмів, ретельного дотримання релігійних обрядів і відповідних християнській моралі вчинків.
Головним складником православ'я як вчення є віра в надприродні сили та явища. Православ'я має в своєму пан¬теоні неосяжну кількість надприродних істот, яким поклоняються віруючі: всемогутній Бог, найвища нематеріальна сила, безплот¬ний дух, творець і управитель світу та його протилежність — не менш могутній Люцифер, диявол, Богом створений, проте занепалий ангел.
Бог і диявол — стрижневі постаті у православній ієрархії надприродних істот. Вона доповнюється уявленнями про інші духовні сутності — безліч ангелів і чортів, що становлять небес¬не воїнство вічно ворогуючих Бога та диявола. Завершують цей уявний світ надприродних істот образи святих, тобто людей, удос¬тоєних раювання за виняткові заслуги перед Богом. Православ¬ний календар містить понад тисячу імен святих, серед яких — царі, імператори, церковні діячі.
Православна церква дотримується рішення третього вселенського собору в Ефесі (431 р.) про визнання діви Марії богороди¬цею, матір'ю Ісуса Христа, народженого внаслідок непорочного зачаття. Вшанування діви Марії як богині, засупниці знедолених, має на меті піднести авторитет православної релігії серед віруючих жінок.
З православного віровчення постає діяльний бік релігії, її культ. У православ'ї він має свої особливості, видові відмінності, ц1^ формують віросповідне обличчя церкви. Серед культових особ¬ливостей православ'я слід зазначити поклоніння іконам, нетлін¬ним мощам, культ хреста й очисної сили води. Культові дії пра¬вослав'я формувались у надрах християнства і сягають глибини століть, у давні вірування наших далеких пращурів.Культ ікон — живописних зображень Ісуса Христа, діви Марії, святих, різноманітних церковних подій — є відгомоном первісних релігійних вірувань, зокрема фетишизму і магії. Залиш¬ки дохристиянських вірувань пережили століття і ввійшли до арсеналу навіть світових релігій. Ікона у православ'ї виступає як фетиш. Вшановуючи її, віруючі сприймають іконопис як молитов¬ний образ, який може вплинути в бажаному напрямі на Бога та святих. Водночас ікона сприймається і як самостійне божество, наділене магічною силою. Через ікони церква впливає на почут¬тя віруючих також могутньою силою мистецтва.