Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури

Релігійна ідеологія — це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займа¬ються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.

В історичному аспекті релігійні психологія та іде¬ологія стають сходинками розвитку релігії.

Релігійна ідеологія в сучасних релігіях включає в себе теологію, або богослов'я, богословські концепції економіки, політики, права, мистецтва, релігійну фі¬лософію тощо. Найважливішою частиною релігійної ідеології є теологія. Вона формулює докази ідеї Бога, дає систематизований виклад релігійних поглядів на світ, людину в світі, на сенс її буття.Джерелом ідеології кожної релігії є її святе пи¬сання (Тригатака — у буддистів, Біблія — у християн, Коран — у мусульман та ін.). Підкреслимо, що богослови неоднозначне тлумачать одну й ту саму "святу" книгу і що це залежить від їхніх власних соціально-політичних позицій, умов конкретної історичної епо¬хи. Наприклад, православні християни, католики, протестанти за основу свого віровчення беруть Біб¬лію, але тлумачать деякі її положення по-різному. Отже, основою релігійної ідеології кожного віровиз¬нання можна вважати його власне розуміння і тлума¬чення Божого одкровення, текстів святого писання.

Релігійна ідеологія виступає у формі фантастич¬них уявлень про надприродний світ, настанов святих пророків, поданих дуже часто у формі оповідей, і відіграє для широких мас віруючих роль популярної, життєвої філософи.

Суттєвим елементом релігії є емоційне ставлення віруючих до створених їхньою уявою надприродних сил. Специфіка релігійних почуттів, згідно з наукою, полягає в тому, що вони спрямовані не на реальні, а на вигадані, ілюзорні об'єкти, на надприродне.

Невід'ємною частиною будь-якої релігії, її реалі¬зації у сфері повсякденної практичної діяльності є культ — сукупність символічних дій, за допомогою яких віруючий намагається вплинути на надприродні об'єкти. До культу відносяться: обряди, ритуали, жер¬твоприношення, таїнства, богослужіння, пости, молит¬ви, а також матеріальні предмети, які при цьому вико¬ристовуються, — храми, священні реліквії, посуд, одяг.

Конкретні форми реалізації релігійного культу в різних конфесіях неоднакові. Так, католицизм і пра¬вослав'я зберігають вірність пишній театралізованій обрядовості. Вони широко використовують мистецт¬во: живопис, скульптуру, музику, спів тощо. Обряди у протестантизмі мають більш скромний і суворий ха¬рактер: зменшено кількість таїнств та свят, спрощено богослужіння. Основу культу в ньому складають інди¬відуальні форми спілкування віруючого з Богом — молитви, покаяння, містичні одкровення.

Релігія матеріалізується також у релігійних організаціях — об'єднаннях послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів (церква, секта, деномінація). Релігійні органі¬зації виконують широке коло функцій, головними з яких є задоволення релігійних потреб віруючих, регу¬лювання культової діяльності, розробка і пропаганда віровчення, забезпечення цілісності організації.

Релігійні організації можуть виконувати й нерелігійні функції (політичні, правові та ін.), що допомагає релігії зберігати свої позиції в соціальному і духовно¬му житті суспільства.

На практиці іноді змішують елементи релігії або видають одне за інше. Скажімо, відомі визначення "релігія є опіум народу", "релігія — один з видів ду¬ховного гноблення" або "орган буржуазної реакції" стосуються політики і функцій церкви в далекому минулому. Однак ми не можемо віднести їх до сучас¬ності, до кожного з елементів релігії; скажімо, не можна трактувати Біблію — видатний твір духовної культури людства — як "опіум". Не можна також на¬звати сучасні церкви, релігійні громади в нашій краї¬ні "органами буржуазної реакції".

Перенесення оцінок елементів релігії, які виноси¬лися в минулому, на релігію і церкву за нових соці¬альних умов може призвести (і призводило) до неба¬жаних, навіть трагічних соціальних наслідків.

Таким чином, релігійні уявлення, настрої, дії і організації становлять єдиний релігійний комплекс, усі елементи якого нерозривно пов'язані між собою, а також із конкретними соціально-політичними і духов¬ними умовами життя кожної країни.

З. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Розкриваючи функції релігії та її роль у житті суспі¬льства, підкреслимо, що одним з важливих питань є вивчення її соціального змісту. Наукова характерис¬тика ролі релігії в людському суспільстві можлива лише в тому випадку, якщо вона враховує форми су¬спільної свідомості — одного з суттєвих компонентів духовної культури. При цьому необхідно мати на ува¬зі, що релігія є творенням людського суспільства, особливою формою пізнання ним себе самого і ото¬чуючого світу. Ми не повинні трактувати релігію спрощено — як хибну свідомість, спотворену картину світу і т. п. Це дешевий прийом, і від нього краще відмовитися. Необхідно мати на увазі, що богослов¬ська мова є особливою знаковою системою, за якою приховуються реальні людські інтереси, її не так про¬сто зрозуміти.