Давньоіранські релігії

Справжнім творцем усього сущого, зокрема землі, неба і людей, вже в ранніх текстах Авести вважався Ахура-Мазда. Що стосується людей, то першочоловіком в іранській міфології спочатку вважався Йіма (аналог індоарійського Ями), що по велінню Ахура-Мазди займався землеробством і скотарством, вирощував рослини, тварин, птахів і, головне, затворів добро. Коли йому не вистачало для всього цього землі, він змахував бичем - і вона розсовувалася. Усе було б добре, так загордився Йіма, перестав слухатися Ахура-Мазду, почав вживати в їжу м'ясо священних биків. На кару Йіму вигнали з райських місць, а всі люди позбавилися безсмертя. Саме після цього закінчилося золоте століття ідилії і почалася епоха боротьби Добра і Зла. Текети Авести згадують про те, що Йіма став на сторону неправди, тобто зробив гріхопадіння. У них є й епізод, що оповідає про те, як Ахура-Мазда якось попередив Йіму, що світу може незабаром грозити загибель від морозу і повеней, викликаних таненням снігів, і що йому слід побудувати міцність, у котру варто було б помістити і тим самим врятувати від загибелі по парі кожної породи усіх тварин і птахів, а також усі види рослин.

Що стосується останньої міфологеми, то зв'язок її з близькосхідною ідеєю великого потопу очевидна. А от поняття про рай і ідея гріхопадіння, добре відомі лише зі старозавітних переказів Біблії, ставлять фахівців перед нелегкою задачею визначити, хто на кого вплинув. Не виключено, що концепція райського життя, гріха і покарання, так само як і розробка проблеми безсмертя душі древнеіранського походження.

Ідея злиття духовної субстанції людини з вищим божеством характерна саме для індоіранських вірувань, як це буде показано в главах про індійські релігії. Ці вірування могли бути основою для виникнення ідеї про безсмертя душі, особливо якщо мати на увазі, що згадана ідея була в древнеіранских релігіях найтіснішим образом зв'язана із самою суттю доктрини. Адже в зороастризмі доля людини після смерті ставилася в пряму залежність від його активності в боротьбі сил добра і зла, від його віри в істинність сповідуючого ним вчення. Якщо ти віриш, якщо ти активний у боротьбі зі злом і якщо ти відданий силам добра і світла, то можеш розраховувати на райське блаженство; якщо ж не віриш і не борешся, то неминуче виявишся у світі зла, серед духів пітьми і всякої погані. Міфологія зороастризму розробила есхатологічне (пророче і звернене в майбутнє) навчання про кінець світу і свого роду «Страшному суді», про розподіл усіх людей на праведників і грішників: душі праведників через три небеса попадають у світоносну сферу, де перебувають поруч з Ахура-Маздой, а грішники виявляються в пеклі. При цьому сам Заратустра помогає душам перейти через грань, що відокремлює світ живих від світу мертвих, по чарівному мосту Чінват: для праведників міст широкий, для грішників - вузький, як лезо бритви.

Варто обмовитися, що деякі деталі есхатології зороастризму відомі з текстів порівняно пізнього походження, що заважає робити упевнені висновки про походження тієї чи іншої ідеї, зокрема відомої з Біблії ідеї про райське блаженство і гріхопадіння, про месіанську функцію пророка. Однак представлення про пріоритет зороастризму здається більш кращими, особливо на загальному тлі історії цієї релігії після її виникнення.

3. Зороастризм у Древньому ІраніФахівці думають, що зороастризм поширював свій вплив порівняно повільно: спочатку його ідеї розроблялися лише деякими громадами одновірців і тільки поступово, згодом, послідовниками нового навчання ставали адепти маздеізму з касти магів. Імперія Ахеменідів у VI-V ст. до н.е. багато в чому сприяла успіху зороастризму: були різко розширені політичні границі Ірану і забезпечені контакти зороастрійців із представниками інших доктрин, як близькосхідних (Єгипет, Вавилон), так і особливо іудейської. Вважається, що іудаїзм як релігія, що розроблялася особливо інтенсивно саме в роки вавілонського полону іудеїв, зазнала впливу від сильного зороастризму. І хоча самі Ахеменіди явно покровительствували древньому маздеізму, а не зороастризму, етичний пафос навчання Зороастра більш відповідав духу часу, причому саме він, видимо, вплинув на іудаізм.

Мало відомо про успіхи зороастризму в роки, що пішли за катастрофою імперії Ахеменідов і тим більш в період еллінізму, коли вплив грецької культури на всім Близькому Схід був дуже відчутним. Але деякі непрямі дані дозволяють думати, що зороастризм як доктрина на рубежі нашої ери не просто існував, але навіть процвітав і розширював свій вплив, причому не тільки у власне Ірані, але і на сусідніх з ним землях. При цьому варто мати на увазі, що мова йде вже про досить зрілий зороастризм, що увібрав у себе все уцілілу спадщину древнього маздеізму і розроблювався зусиллями всіх його жреців, включаючи і нащадків древніх магів.

Так, вважається, що зороастризм уплинув на формування доктрини деяких ранніх іудео-християнських сект, зокрема ессеїв з їхнім упором на ідею добра і справедливості. Узагалі проблема походження християнства не може бути цілком вирішена без обліку впливу з боку іранських релігій. Відомо, наприклад, що культ Митри, що поширився в східних провінціях Риму незадовго до початку нашої ери, зробив величезний вплив на римських легіонерів після східних походів І ст. до н е. Воїн Митра, патрон воїнів, ототожнювався в рамках мітраїзму то з Ахура-Маздою і божеством сонця, то з Юпітером, то з тим месією-рятівником, що згадувався в есхатологичних пророцтвах іудеїв. На честь Митри влаштовувалися містерії, будувалися ритуальні спорудження - митрейони, створювалися зображення і скульптури. Щорічно, в день 25 грудня (пізніше - день народження Христа) відзначали день народження Митри. Вірувавши в Митру мали звичай причащатися хлібом і вином, що символізували його тіло і кров.