Біблія - як пам'ятка культури

13. Послання св. апостола Павла до Филимона (Филим.)

14. Послання до євреїв (Євр.)

IV. Соборні послання

1. Соборне послання св. апостола Якова (Як.)

2. Перше соборне послання св. апостола Петра (1 Петр.)

3. Друге соборне послання св. апостола Петра (2 Петр.)

4. Перше соборне послання св. апостола Іоанна (Іів.)

5. Друг6 соборне послання св. апостола Іоанна (2 Ь.)

6. Третє соборне послання св. апостола Іоанна (З Ів.)

7. Соборне послання св. апостола Юди (Юд.)

V. Книга пророцька

Об'явлення св. Іоанна Богослова (Об.)

Крім канонічних, православні і католицькі видання Біблії включають твори Старого заповіту, які не увійшли до закону. Ось їх назви: 2 і 3 Ездри, Товит, Юдіф, Пре¬мудрість Соломона, Премудрість їсуса, сина Сирахова, Послання Єремії, Варух, 1-2 Маковейські.

Аналіз знайдених рукописів Старого і Нового за¬повітів засвідчує, що 66 книг, з яких складається Біблія, не були поділені на розділи, вірші, не було па¬ралельних посилань, і читання, розуміння та перепис тексту були ускладненими. Тому цілі групи про¬фесійних священиків займалися цією працею.

Якщо написання книг Біблії завершилося у II ст., а утвердження канону - наприкінці IV ст., то поділ на розділи почався значно пізніше. Кен-терберійський архієпископ Стефан Ленгтон 1205 р. упорядкував біблійний текст за розділами - спо¬чатку латинський переклад Старого Заповіту (Вуль-гату), який він поділив на 929 розділів, потім - новозаповітні грецькі рукописи, які він поділив на 260 розділів. Таким чином, 66 біблійних книг поді¬ляються на 1189 розділів.Поділ Біблії на вірші відбувся лише у XV ст. Спо¬чатку рабин Натан, який 1448 р. поділив на вірші єв¬рейський Старий Заповіт, а згодом - французький Друкар Робер Етьєн (Стефанус), який 1551 р. у Масній друкарні в Парижі видав грецький Новий За¬повіт з поділом на вірші. Біблія поділена на 31 173 вірші.

Таким чином, лише у другій половині XVI ст. Біблія набула сучасного вигляду.

Відомо, що всі книги Біблії поділяються на ка¬нонічні, неканонічні та апокрифи. Неканонічні книги вважаються лише літературою так званого біблійного кола, корисною для навчання. Апокри¬фи розглядаються, як твори, що не мають віроповчального авторитету.

Найважливіші з іудейських апокрифів такі: 4-а книга Макавеїв, книга Єноха, книги Ювілеїв, Псалми Соломона, Вознесіння Мойсея та ін.

До новозаповітних апокрифів належать: Повчання 12 Апостолів (Дидаха), Послання Варнави, 1 і 2-е По¬слання Климента до коринфян, Пастор Герма, Апо¬каліпсис Петра, Діяння Павла, Послання Полікарта до филип'ян. Сім Послань Ігнатія, Євангеліє від Псевдо-Матвія, Протиєвангеліє від Якова, Євангеліє Народження Марії, Євангеліє від Никодима, Єван¬геліє дитинства Спасителя, Історія теслі Йосипа.

Єврейський Палестинський канон Старого За¬повіту чітко відокремив Святе Письмо від апокрифів і світської літератури.