Вселенські собори
Католицькі вчені в списки Вселенських Соборів вносять наступні 22 собори: Нікейський І 325 р., Константинопольський І 388 р., Ефеський431 р., Халкідонський 451 р., Константинопольський ІІ 553 р., Константинопольський ІІІ 680-681 рр., Нікейський ІІ 787 р., Константинопольський IV 869 р., Латеранський І 1123 р., Латеранський ІІ 1139 р., Латеранський ІІІ 1179 р., Латеранський ІV 1215 р., Ліонський І 1245 р., Ліонський ІІ 1274 р., В'єнський 1311 р., Констанський 1414-1418 рр., Базельський 1431 р., Флорентійський 1439 р., Латеранський V 1512-1516 рр., Триденський 1545-1563 рр., Ватиканський І 1869-1870 рр. і Ватиканський ІІ 1962 р. На Ватиканському І Соборі з проголошенням догмату про безгрішність папи, Вселенський Собор у Римо-Католицькій Церкві назавжди тримав значення наради єпископів при папі. Православна Церква Вселенськими Соборами визнає перші 8 соборів із 22 Римо-Католицької Церкви.
В 312 р. імператор Костянтин (306-337 рр.) урівняв християнство в правах з усіма релігіями імперії; в 324 р. проголосив його державною релігією, а у 325 р. скликав у м. Нікеї Перший церковний Собор, на якому фактично закріпив союз між державою і церквою. На Нікейському Соборі під керівництвом Костянтина було засуджено вчення александрійського священика Арія (пом. 336 р.), що заперечував божественність і пе¬редвічне народження Ісуса Христа і вчив, що той є ли¬ше вищим витвором божества.
В Соборі взяло участь 318 єпископів, серед яких були св. Миколай (260-343 рр.), св. Афанасій Вели¬кий (295-373 рр.), що був тоді лише дияконом. Со-
бор засудив і відкинув єресі і, щоб всі християни могли сповідувати єдиний Символ віри, прийняв перші 7 його членів. На цьому ж Соборі було вста¬новлено час святкування Пасхи та прийнято деякі інші правила.
Другий Вселенський Собор було скликано в 381 р. в Константинополі за імператора Феодосія І (379- 395 рр.). Він був спрямований проти вчення колиш¬нього аріанського єпископа Македонія (IV ст.), який заперечував божество Святого Духа і вчив, що той не є Бог, а лише слугуючий Богу витвір.
В Соборі взяло участь 150 єпископів під голову¬ванням Григорія Богослова (330-390 рр.). На Соборі було засуджено єресі і доповнено Символ віри (до 12 членів).
Третій Вселенський Собор було проведено в 431 р. у м. Ефес за імператора Феодосія II (408- 450 рр.). Він був скликаний проти вчення констан¬тинопольського патріарха Несторія (428-431 рр.), що стверджував, нібито Діва Марія народила не Бога, а лише людину, з якою божественна суть злилася пізніше. Тому Несторій називав Ісуса Христа не Бо¬гом, а лише богоносцем, а Діву Марію - христоро-дицею. Собор засудив єресі і остаточно затвердив Символ віри. В Соборі взяло участь 200 єпископів.
Четвертий Вселенський Собор відбувся у 451 р. в м. Халкидон. Він був скликаний проти вчення архі¬мандрита Євтихія (V ст.), що відкидав людську сутність Ісуса Христа. Це вчення отримало назву "монофізитство", а його послідовники називалися монофізитами. На Соборі були присутні 650 єпис¬копів. Собор засудив єресі і встановив, що при втіленні (народженні) Ісуса божественне й людське з'єдналося в ньому як в єдиній особі (проти Євтихія), незмінно (проти Несторія), нероздільно (проти Македонія).
П'ятий Вселенський Собор скликано у 553 р. ім¬ператором Юстиніаном І (527-565 рр.). На Соборі були присутні 165 єпископів. Собор засудив несто-ріанські твори вчителів церкви Феодора (?-428 р.), феодорита Кірського (393-458 рр.) і знову виступив проти єресей Несторія та Євтихія.
Шостий Вселенський Собор було проведено 680 р. в Константинополі за імператора Костянтина Пагонаті (668-685 рр.). В ньому брали участь 170 єпис¬копів. Собор скликано проти вчення монофелітів, що не визнавали в Ісусі два єства - людське і божест¬венне. Собор засудив єресь монофелітів, однак під тиском останніх наступний імператор Іраклій (610- 641 рр.) вимагав від Собору скасувати рішення, вдаю¬чись навіть до репресій.
Через 11 років Собор поновив свою діяльність, зібравшись у царських палатах, іменованих Трулльсь-кими. Тепер він вирішував питання церковного бла¬гочестя, повторюючи п'ятий Собор. Тому в історії він інколи називається п'ято-шостим.
Собор впровадив нові церковні правила, що скла¬лися у так званий Номоканон, який став основою церковного управління. На Соборі були також засуд¬жені деякі нововпровадження Римської Церкви, а са¬ме: целібат священиків, суворий піст в суботу перед Пасхою і зображення Христа у вигляді агнця.