Печери Київської Лаври
Цікаво й те, що в описах розмірів печер іноземцями зустрічаються і явні перебільшення. Так, італієць Олександр Гваньіні в 1581 р. писав, що у Києві, який зберігає сліди минулої величі, є підземні печери, викопані на величезні відстані, "як свідчить дехто, на 80 миль". А польський літописець і географ Станіслав Сарницький стверджував, що печери тягнуться "аж до Новгорода Великого".
Найцікавіші відомості про лаврські печери залишив український письменник першої половини XVII століття Афанасій Кальнофойський у книзі "Тератургіма". Він докладно описав печери і додав до свого опису схематичні плани. Хоч ці плани не мають масштабу і не вказують напряму за сторонами світу і точної довжини печер, вони становлять незаперечну історичну цінність, оскільки є першими відомими науці картографічними зображеннями лаврських печер. Фактично з цього часу починається картографічний літопис печер Києво-Печерської Лаври.
У ХХ ст. вивчалися картографічні зображення Ближніх і Дальніх печер і проводилися їх археологічні дослідження. Але за часів радянської влади Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра не функціонувала як монастир, а була перетворена на "центр" атеїстичної пропаганди.
Археологічні розкопки проводилися у 1934, 1937, 1968-1969, 1979, 1988 роках. Розкопки мали не тільки наукову, а й пропагандистську антирелігійну спрямованість. У них брали участь антропологічні комісії, "які розкривали гробниці з мощами в 1922 і 1939 роках" і встановили, "що в гробницях було перемішано кістки людей, похованих у печерах у різні періоди існування монастиря, а не "нетлінні мощі святих", як стверджували ченці".
На території Лаври було влаштовано виставку "Історія лаврських печер", яка оскверняла не лише таку святиню як Києво-Печерська Лавра, а й почуття сотень тисяч православних християн. Серед її матеріалів були "різні плани печер, які свідчать про перебудови і пристосування їх ченцями для масового відвідування богомольців; культові предмети, що застосовувалися як "цілющі засоби" (металева шапка Іоанна Багатостраждального, так звані "мироточиві голови" — звичайні людські черепи, котрі ченці видавали за голови невідомих святих; ці голови ніби виділяли цілюще миро), вериги — залізні ланцюги, які носили на тілі фанатики, та інші експонати".
Екскурсоводи Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника, проводячи екскурсії по печерах, в дусі атеїстичної пропаганди розповідали про "наукові дані про муміфікації, тобто висихання трупів, і особливі природні умови лаврських печер, які сВіруючі могли потрапити у печери тільки приєднавшись до таких екскурсійних груп. Вони намагалися відстати від натовпу, щоб прикластися до святих мощей, попросити у преподобних зцілення і заступництва перед Богом.
Чи робились спроби в атеїстичну добу розкопати місце поховання преподобного Антонія?
Почнемо з того, що ще в середньовіччя були спроби знайти мощі преподобного Антонія Печерського. До наших днів збереглося декілька переказів про це. Так, німець Еріх Лясота, який відвідав Київ 1594 р. і про якого вже говорилося вище, записав розповідь ченця, котрий водив його по печерах. З цієї розповіді нам відомо, що коли наближалася кончина преподобного Антонія і він попрощався з братією, раптово між ним та іноками обвалилася земля. Ченці хотіли відкопати мощі преподобного, але з-під землі вирвалося полум'я і відігнало їх. Іноки вирішили відійти ліворуч і копати там, але на них обрушився потік води. Сліди вогню й води за іконою преподобного Антонія, що стоїть на тому місці, де обвалилася земля, видно й сьогодні.Що ж до мощей іншого засновника Лаври — преподобного Феодосія, то нам відомо, що ченці Печерського монастиря перенесли його мощі 1091 р. в Успенський собор, а 1240 р., коли виникла загроза нападу орд хана Батия, сховали їх. Минали роки, на зміну одному поколінню печерських ченців приходило інше, і місце поховання забулося. Немає і документальних свідчень про те, чи робилися спроби знайти мощі преподобного Феодосія Печерського. Існує дві думки про те, де могли бути приховані його мощі: перша — що вони перебувають під спудом в Успенському соборі, що мало імовірно, і друга — що їх поховано в Дальніх печерах. Підтвердити останнє припущення дуже складно, оскільки Дальні печери і в наші дні залишаються по суті археологічно не вивченими.
У роки радянської влади робилися спроби знайти мощі фундаторів Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, але оскільки вони були неофіційними, то підтвердити документально результати цих досліджень неможливо. Існує сучасний усний переказ про те, що археологам, які намагалися розкопати вірогідне місце поховання преподобного Антонія, перешкодили вогняні іскри, що раптом почали з'являтися під час розкопок.
З тих чи інших причин (можливо, ще не час) Господь не являє нам нетлінні тіла цих двох великих Своїх угодників.
1988 р. було зроблено сенсаційну археологічну знахідку — поруч з підземною церквою Різдва Христового в Дальніх печерах було відкрито, з Божої милості, келію преподобного Феодосія Печерського. А торік у фондах музею було знайдено кришку від раки, в якій колись зберігалися мощі преподобного Феодосія.