БАХАЇЗМ

Згідно з духовним заповітом Абдули-Бахи, його старшого онука, Шогі Еффенді, призначено Охоронцем Віри Бахаїзму. Він повернувся до місця, де жив і був похований Абдул-Баха, де знаходиться склеп Баха-Улли і могила Баба. Тут Охоронець повинен був захистити Віру від розподілу і розколів, які в минулому вичерпали духовні сили багатьох віровчень. При Охоронстві Шогі Еффенді бахаїзм став розповсюджуватися в нових країнах; бахаїсться література була перекладена на багато мов світу. Його літературна спадщина включає в себе історію першого століття ери бахаїзму обсягом 181 тис. слів; надруковані листи – це ще близько 300 тис. слів тексту. Шогі Еффенді написав тисячі листів окремим особам, групам, комітетам, місцевим і національним Духовним Радам. Просвітницька діяльнсть перногоі єдиного Охоронця Віри Бахаїзму була перервана раптовою смертю у відносно ранньому віці. Його вдова написала найбільш вичерпану працю про чоловіка – книгу “Безцінний скарб”, що нараховує 450 сторінок.

Згідно з положеннями віровчення бахаїзму, Охоронець Віри повинен призначити свого наступника з числа своїх нащадків. Оскільки дітей у Шогі Еффенді не було і не знайшлося людини, яка відповідала б високим моральним вимогам, у 1963 р. Створено виборчий орган – Всесвітний Дім Справедливості. Після вивчення священних текстів було оголошено, що “Того, кого відкриє Бог”, вже небуде. З того часу усі питання вирішуються Всесвітнім Домом Справедливості – верховним і центральним органом Віри.

1968 р. ВДС оголосив про стоворення Контенентального Колегію Радників – по три дня Африки і обох Америк, по одній, для Європи і Австралії, які зобовязубться працювати з Національними Радниками. Обиралися вони на національних зїздах під час свята Різдва. В спокійній і молитовній обстановці учасників виборів таємно запропунували бюлетень без усякого зовнішнього тиску, впевнені в правильності власного вибору. Хто б не був обраний, всі учасники голосувань неодмінно щиро приймають обранців.

Бахїстські консультації одночасно є процесом духовного злиття їхніх учасників і практичним методом прийняття рішень, адаптованих до здібності людини до спільних дій. З допомогою принципу погоджувань, уміння проводити консультації бахаїсти уможливлюють, пошуки істини, необхідної для розради висловлювати власні погляди відповідної до своєї совісті є істотною рисою бахаїстських зборів, але її повинні використовувати помірковану, ввічливу і без приниження іншої думки.

У бахаїстському році 9 свят, під час яких припиняється усяка робота. Три з них встановлені на память про Декларацію Баха-Улли, один – на память про Декларацію Баба. Два інших присвячені дням народження Баба і Баха-Улли, ще два – встановлені в память про їх кончину. девяте свято – Новий рік.

На початку кожного місяця Бахаїстами проводяться досить незвичні збори, які мають, головним чином, адміністративний характер. В цей час місцева Духовна Рада радиться з своєю общиною, знайомить її з планами, вислуховує побажання з питань, що мають загальний інтерес. Ці збори називають святом Девятнадцятого дня, який складається з трьох частин. У першій частині співають, читають і декламують обрані місця з Писань бахаїзму. У другій частині звітують про діяльність Духовної Ради та її комітетів, а також комірника, після чого всі переходять до трапези, яка, в залежності від ситуації, може складатися з склянки води солідного обіду. У звязку з швидким поширенням бахаїзму по всьому світі передбачається будівництво в усіх континентах є Будинки Полоніння, які будуть реппрезентувати міжнародну спільноту бахаїстів. Вона вбачає себе як неурядову організацію, що тісно спіпрацюватиме з ООН на шляху забезпечення миру на Землі, прав людини і повного економічного та соціального розвитку народів нашої планети.Духовна Рада бахаїстів організовано і в Ураїні. Місцем її перебування є Київ, а проповідницька діяльність зводиться до просвітительської роботи через залучення як своїх, так і закордонних місіонерів. Бахаїсти проводять зустрічі, лекції, консультації, збори, на яких розповсюджують історію і теорію бахаїзму, відповідно віровчальну літературу і популярні видання.

Отже розглянуті історії і сучасність релігійних обєднань в Україні дають можлиаість дійти висновку щодо їх багатоконфесійності. І тому нині, в умовах незалежної, демократичної держави відкрилися сприятливі можливості для дієвого екуменізму різних церков і релігійних обєднань. Мета його в Україні полягає в тому, щоб на засадах релігійної моралі, утвердження соборності українських земель сприяти українській громадськості в активній участі у розбудові економічного, політичного процвітання українського народу, відкинувши внутріконфесійні чвари, релігійну нетерпимість до представників інших релігій, або індиферентних щодо релігій невіруючих людей.

Список використаної літератури:

Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1989.