Форми релігійного життя людини

1.Релігійний досвід: його суть, форми і вифяви

“Досвід”- сукупність знань і навичок, набутих на основі і в процесі безпосередньої практичної взаємодії людей із зовнішнім світом, форма засвоєння здобутків минулої діяльності людей.

Поняття “досвід” використовується і для позначення всієї суспільно-історичної практики.

Релігія виникла в свідомості людей під впливом умов суспільного буття, труднощів пізнавального процесу, емоційного відношення лбдини до дійсності.

Становлення людини і суспільства охоплює період більше 3 млн. років.

В історії людства існував тривалий безрелігійний період.

Перші релігійні уявлення склалися приблизно 40-20 тис. років до н.е.

На початку розвитку людства міфи були першою формою відображення дійсності, з яких почалася релігія.

Міф – це оповідання про богів, героїв, демонів, духів тощо. Вони передавалися з покоління у покоління і відбивали уявлення людей про світ, природу, буття.

Монотеїзм – релігія єдинобожжя.

Політеїзм – пантоеон богів.

Важливим елементом в історії релігії було виникнення світових релігій: християнства, буддизму та ісламу. Космополітизм цих релігій дозволив подолати національні і державні кордони. Світові релігії звернені до всіх народів незалежно від національності.

Космополітизм – (гр.”космос”-“kosmos”- Всесвіт). (гр.”космополітизм”-“громадянин світу”).

Важливу роль у релігійному досвіді відіграють релігійні почуття: любов, страх та ін. Вони об’єднують багатьох віруючих.

Головним елементом у збереженні та передачі релігійного досвіду відіграють релігійні організації.

2.Поняття релігійного культу

Культ (лат. “cultus”- догляд, вшанування, поклоніння).

Релігійний культ – це сукупність релігійних обрядів (жертвоприношення, заклинання, молитви, служіння божеству, вшанування Бога). Ці обряди часто мають на меті здійснити вплив на оточуючий світ, надприродні сили, саму людину.

Історія не знає жодної релігії, яка би не містила культового елемента.

Культ – це специфічне опредмечення релігійного розуміння світу. Це віра у можливість через надприродне впливати на реальний хід подій і явищ.

В теології це виражається так:

“ Я - БОГОВІ, БОГ – МЕНІ”