Сутність походження релігії
Головною ознакою будь-якої релігії є віра у над¬природне. До віри у надприродне слід віднести уяв¬лення про потойбічні сили у вигляді божества, анге¬лів, чортів тощо.
Релігійна віра у надприродне характеризується певними особливостями. По-перше, вона передбачає не просто наявність у свідомості уявлень про надпри¬родне, а віру в реальне існування надприродного. По-28друге, релігійна віра обов'язково передбачає емоційне відношення до надприродного. По-третє, віра в над¬природне включає переконаність в існуванні особли¬вих двобічних відносин між ним і людиною. Вірую¬чий переконаний в тому, що надприродне не тільки існує, а й може вплинути на його життя, долю, і що за допомогою певних дій людина, в свою чергу, мо¬же впливати на надприродне, задобрити його, ви¬молити прощення, викликати доброзичливе став¬лення тощо. Релігія виникла в свідомості людей під впливом умов суспільного буття, труднощів пізна¬вального процесу, потреби виходу із, здавалося б, безвиході, а також емоційного відношення людини до дійсності. Ця сукупність причин і умов, які створю¬ють необхідність і можливість виникнення та відтво¬рення релігійного відображення дійсності, і складає джерело та корені релігії.
На світанку зародження суспільства людина відо¬бражала дійсність у міфах — оповіданнях про богів, героїв, демонів, духів тощо. В цих творах, які переда¬валися з покоління у покоління, відбивалися фантас¬тичні уявлення людей докласового і ранньокласового суспільства про світ, природу, буття. Міфи, фольклор, загальновизнані звичаї та норми поведінки людей стали головними джерелами, з яких почалася релігія.
Важливим є питання: коли і як виникла релігія?
Богослови стверджують, що релігія має надприро¬дне, божественне походження, існує споконвічне і що історія суспільства зобов'язана релігії.
Сучасною наукою доведено, що становлення лю¬дини і суспільства охоплює величезний історичний період, який тривав понад 2,5 млн років (за новими Даними — 3,5 млн років). Деякі археологи та антро¬пологи засвідчують, що в історії людства існував три¬валий безрелігійний період, а перші релігійні уявлен¬ня в сучасному розумінні склалися у верхньому палео¬літі приблизно 40—20 тис. років до н. е., коли жили люди сучасного антропологічного типу (кроманьйонці).
До ранніх форм релігії належать: фетишизм, то¬темізм, магія, анімізм.
У період переходу до класового суспільства фор¬муються племінні релігії, головну роль в яких віді¬грають культ племінного вождя та культ духів предків. Виникає політеїзм (багатобожжя) як ідеологічне відо¬браження створення родоплемінних союзів. Складає¬ться інститут жреців — професійних священнослужи¬телів.
Необхідно зауважити, що жреці монополізували знання, духовну культуру взагалі і використовували її в інтересах своєї касти. Проте завдяки жрецям до нас дійшло чимало давніх історичних пам'яток у формі "священних книг", де відображаються життя та ідео¬логія минулих епох.
Говорячи про формування релігійних уявлень, ре¬лігійної ідеології, варто розглянути питання про міфи (з грецьк. "оповіді"). Це теж фантастичне відобра¬ження дійсності в первісній свідомості, втілене в ха¬рактерній для давнього світу усній народній творчос¬ті. Міфи — це оповіді, які виникли на ранніх етапах історії, фантастичні образи яких були спробами уза¬гальнити і пояснити різні явища природи і су¬спільства. В міфах відбилися також моральні погляди і естетичне відношення людини до дійсності. Ос¬кільки в міфології міститься уявлення про надприро¬дне, вона має в собі елементи релігії. Записаний дог¬матизований міф далі стає складовою частиною "свя¬щенних книг" національних релігій, які виникають разом з державою.
У політеїстичних національно-державних релігіях виникає пантеон богів, уособлюючих різноманітні яви¬ща природи і види людської діяльності, різні сторони суспільного, духовного й особистого життя людей. Кла¬сичним взірцем багатобожжя є давньогрецька релігія.
Монотеїзм — релігія єдинобожжя. Виник він вна¬слідок утворення централізованих рабовласницьких держав. Держава з єдиним царем потребувала і релігії з єдиним Богом, який уособлював би та підтверджу¬вав би дії єдиного правителя.