Педагогічні ідеї Януша Корчака

Корчак вчив ніколи не нехтувати повсякденними дрібними справами, незначними зусиллями волі і розуму; вчив прощати. Він відмічав три стадії духовного розвитку: набуття віри, усвідомлення батьківщини, виховання любові до людини - і на його думку при проходженні цих трьох стадій кожною людиною - це є шлях до кращого суспільного ладу.

У нього взагалі все народжувалось з рефлексії, гарячого почуття реального життя, повної радості і болю, які забезпечували йому живий зв’язок з людьми. Теорія і практика - вільнийі постійний зв’язок науки з поезією, творчої уяви з реальним світом.

Корчак ніколи не намагався створити закінчену теорію розвитку дитини. Він діяв в плані здійснення виховних ідеалів, розкриваючи і затверджуючив дітях можливості саморозвитку, закладені в них природою.

Високо цінив колектив, алеяк результат самодіяльної творчості особистостей. Він казав “Особистості створюють колектив, а колектив виховує особистості, які перетворюють вигляд колективу. Колектив повинен бути вільним, творчим, духовно об’єднаним, не насильницьким.Колектив - спосіб виховання у дитини почуття любові і співчуття.

Корчак не створював системи, але створював певні ідеї, які не визнавали догм. Основний зміст йоговчення: виховання без краси, без любові є мертвим, і при всій своїй науковості позбавлене перспектив. Він відмовлявся ділити дітей на категорії, бо виникала стіна, яка заважала спілкуванню. Своїми методами Корчак випередив епоху, в яку жив. Він вважав, що соціалізм - це масовість, де кількість не переходить в якість, не приносить користі в даному випадку. В своїх працях він рідко використовує слово “діти”, а частіше “дитина” - підкреслюючи індивідуальне виховання дитини. До всіх (хворих, брудних і вередливих) підходивзі своєю педагогікою любові і співчуття. Він підмічав у дитини найменші схильності, і дійшов висновку, щовиховання - це процес постійного пізнання дитини і розвитку її природних здібностей.У себе в притулку ввів дитяче самоврядування, як метод педагогічного впливу на кожну дитину, пробудження її суспільної активності. Корчак навчав терпінню; вчив дітей підкоряти собі свої почуття. Основа нравственої дисципліни - сім’я, вчитель, суспільство, і кожна з них готує до слідуючого, а результат залежить від попередніх обставин.

Діти мають право на власну думку, і навіть на протест. У притулку Корчака діти виховували дітей, вчинки оцінювалися однолітками: “Дитячий суд - Суд без покарань”.

“ Якщо хтось провинився, і краще за все його пробачити. Якщо він винний, то за незнанням, а коли дізнається чому винний, то не повторить такого. А як повторить, то тому, що відразу важко виправитися.” Повчання тільки заважає, треба терпляче чекати. Дитина те терпить примусу, у наказанні дитини - корінь зла!

Вихователям не достає пізнавального відношення до дітей. Вважав, що у паганої дитини є право залишитися собою. Діти довіряли Корчаку більше ніж іншим, він вірив в їх відвертість. вчив, що щаслива людина любить оточуючих, а нещаслива звинувачує у своїх невдачах інших.

Висновок.

Отож підсумовуючи все вищевикладене, можна сказати, що педагогічні ідеї Януша Корчака і сьогодні є дуже актуальними. Його методи виховання, які спрямовані на виховання повноцінної особистостя, на виявлення і розвиток вроджених талантів дитини, на становлення дитини, як повноцінної, соціально-активної одиниці, мають застосовуватися і застосовуються сьогодні. І як же можна дійсно казати про виховання без любові додитини, без уважного і тендітного ставлення до неї, до її душі. Потрібно також відмітити ту увагу, яку Корчак приділяв значенню колективу у вихованні, і також важливість самостійності дітей, яку їм допомагав виховувати колектив, але за умови самоуправління в цьому колективі. Ідею Корчака про створення “Суду без покарань” сьогодні ввважають досить таки перспективною, такою, яка діе, і дає дуже гарні результати.

Таким чином ми бачимо, що педагогічні надбання Януша Корчака були, є і будуть актуальними. Щодо літературної спадщини Корчака, то нею й до тепер захоплюються у всьому світі.

Список літератури.

1.Корчак.Я. “Правила життя”. Київ “Молодь” 1989