Відчуття та сенсорна організація особистості

Відчуття та сенсорна організація особистості

Життєдіяльність людини відсувається у складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієн¬туватися в навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і свій внутрішній світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприй¬мання, мислення, уяви. Пізнавальна діяльність завжди роз¬починається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні.

Відчуття - це відображення окремих властивостей пред¬метів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях людині відкриваються кольори та звучан¬ня, пахощі і смак, вага, тепло чи холод речей, що її ото¬чують. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни у власному тілі: людина відчуває порушення у функціону¬ванні внутрішніх органів, положення і рух свого тіла й окре¬мих його частин.

Відчуття як образи, що відбивають окремі властивості предметів, виникають під час діяльності будь-яких органів

Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму за безпосереднього впливу подразників на відповідні орга¬ни чуття.

Органи чуття - єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість.

Матеріальним органом відчуття є аналізатори.

Органи відчуття людини одержують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в мозок. Відтак виникає адекватне відчут¬тя навколишнього світу і стану самого організму (див. рис. 1).

Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зов¬нішнього подразника на факт свідомості.

Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну при¬роду, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.

Рис. 1. Фізіологічний механізм процесу відчуття.

Аналізатор складається з трьох частин:

1) Периферичний відділ (рецептори), який є спеціальним транс¬форматором зовнішньої енергії в нервовий процес.

2) Аферентні (доцентрові) та еферентні (відцентрові) нерви - провідні шляхи, які з'єднують периферичний відділ аналіза¬тора із центральним.

3) Підкоркові та коркові відділи (мозковий кінець) аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із периферичних відділів.

Чутливість аналізаторів не е постійною величиною. Вона може значною мірою змінюватися залежно від коливань інтенсивності подразника. Пристосування рівня чутливості до інтенсивності подразника називається сенсорною адап¬тацією. Процес адаптації виявляється у зниженні чутливості при високих інтенсивностях подразників і підвищенні при низьких.

У корковому відділі кожного аналізатора є ядро (центральна час¬тина), де сконцентровано основну масу рецепторних клітин, і пери¬ферія, що складається з розсіяних кліткових елементів, які в тій чи іншій кількості розташовані в різних областях кори.

Розсіяні (периферичні) елементи даного аналізатора входять у ділянки, суміжні з ядрами інших аналізаторів. Цим забезпечується участь в окремому акті відчуття більшої частини всієї кори головно¬го мозку.