Психічні процеси, властивості і стани у структурі особистості. Формування особистості

Психічні процеси, властивості і стани у структурі особистості. Формування особистості

В психології поняття „особистість” розглядають в сукупності понять: „людина”, „індивід”, „індивідуальність”.

І - людина

ІІ - індивід

ІІІ - особистість

ІV - індивідуальність

І. Людина - представник людського роду „Homosapiens” (хомосапіенс).

ІІ. Індивід - це окремий представник людського роду, конкретна самість.

ІІІ. Особистість - суспільна людина, якій притаманні погляди на життя, переконання, а значить розвинутий світогляд, яка активно реалізує своє здібності.

ІV. Індивідуальність - сукупність неповторних рис в людини.

Людина стає особистістю за таких умов:

1 - коли народжується психічно-здоровою (народжена людина ще не є особистістю);

2 - коли формується у суспільства (серед людей).

Структура особистості (Асмолов):

Будуючи наділеною від народження певними біологічними якостями, людина стає особистістю по мірі засвоєння соціального досвіду у своїх його проявах (способів і засобів виробництва, духовної культури тощо).

Процес формування особистості і його значення для суспільного життя (виноситься на самостійну поза аудиторну роботу).

Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх ета¬пів формування особистості. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, але визначаються не ним, а наслідками взаємодії з зовніш¬нім світом, яка регулюється нервовою системою та її пси¬хічними функціями, а в дитинстві здійснюється за допомо¬гою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом. Це забезпечує якісні зміни як окремих психічних процесів, так і психіки в цілому.

Психіка дитини формується з віком та ускладнюється як структурно організована динамічна система. Виникають но¬ві психічні якості, нові складні психічні структури внаслідок диференціації наявних структур, виділення окремих функ¬цій і нової їх інтеграції, тобто об'єднання у нове ціле. Про¬цес психічного розвитку йде не від елементів до цілого, а від структурно нижчого до вищого цілого. Онтогенез психіки виступає як незворотна послідовність ускладнюваних струк¬тур, у якій генетично пізніші структури виникають із більш ранніх і включають їх у себе в зміненому вигляді.

Онтогенез психіки відбувається не по прямій, а по спі¬ралі. Кожна нова психічна структура виникає на основі по¬передньої. Більш ранні структури не зникають з появою пізніших, в індивіда завжди є можливість повернутися до них.

Ускладнення психічних структур при переході від ниж¬чих до вищих рівнів психічного життя стосується всіх сторін психічного розвитку - мотиваційного плану психічної ді¬яльності дитини (комплекси потреб, інтересів та інших спо¬нукань до дій), змістового боку психічних процесів (системи уявлень, знань, понять про об'єктивну дійсність), операційного їх плану (системи дій, операцій, навичок), всієї психічної діяльності загалом.