Психомоторика в складі діяльності людини

4) аварійні - додаткові, необхідні для ліквідації наслід¬ків аварійної (або передаварійної) ситуації;

5) зайві -ті, що заважають основним робочим рухам;

6) помилкові - ті, що виконуються замість правильних рухів, не пов'язані з ціллю й не приводять до її досягнення (К. К. Платонов).

Структуру побудови робочого руху визначають три вза¬ємопов'язані фактори - фізіологічний, психологічний і ме¬ханічний.

Фізіологічні механізми побудови рухів пов'язані з діяль¬ністю спеціальних відділів кори головного мозку. Важливу функцію тут виконують «канали» зворотного зв'язку, інфор¬мація яких є основою оцінки та координації перебігу й результатів рухів. Психофізіологічні механізми координації та побудови рухів відіграють надзвичайно важливу роль у професійному навчанні. Для навчання швидких і точних рухів, що складають трудові дії, необхідно створювати умо¬ви, які забезпечують швидку й точну оцінку результатів дій тих, хто навчається.

Психологічні механізми забезпечують цільову оцінку й опо-середкованість регуляції рухів. Рухам як компонентам операдіонального складу сенсомоторних дій притаманні доціль¬ність, адекватність (відповідність ситуації й стану об'єкта діяльності), поліефекторність (можливість виконання однієї Й тієї ж дії за допомогою психомоторних компонентів), уз¬годженість (просторово-часова), підпорядкованість (з інши¬ми учасниками діяльності).

Механічні характеристики робочого руху визначаються шля¬хом, який здійснює кінцівка (рука, нога) в просторі, тобто траєкторією, в якій розрізняють форму, напрямок та обсяг руху; швидкістю - величиною шляху, що припадає на оди¬ницю часу (рухи можуть бути рівномірними, рівномірно-прискореними, рівномірно-сповільненими, нерівномірно-прискореними і нерівномірно-сповільненими); темпом - І частотою повторення циклів однакових рухів; силою, тобто створюваним тиском або тягою.В експериментальних дослідженнях психомоторики лю¬дини одним із головних показників її розвитку та функціо¬нальних особливостей є тремор - мимовільні ритмічні мускульні коливання, котрі викликають коливальні рухи кін¬цівок, тулуба; найчастіше простежується тремор пальців рук, голови, повік. Н. А. Розе в дослідженнях тремору розглядає його у двох самостійних зрізах: 1) тремор як показник сту¬пеня координації рухів; застосовуються різні варіанти ме¬тодик вимірювання статичного і динамічного тремору з ме¬тою визначення точності, координованості рухів у просторі і часі; 2) тремор як регулятор тривалості й успішності вико¬нання руху; за всієї важливості цієї функції тремору вона ще недостатньо досліджена; наявні дані дають змогу стверджу¬вати, що регулятивна функція тремору є по суті енерге¬тичною; це підтверджується виявленими високозначущими кореляційними зв'язками низькочастотного тремору з ди¬ханням і кровообігом. Існує припущення (В. С. Гурфінкель, Я. М. Коц, М. П. Шік, К. П. Іванов), що частотний компо¬нент присутній і в самій мускульній активності.

Вивчення розвитку рухової сфери людини показало, що: 1) до 13-14 років функціональне дозрівання рухового ана¬лізатора закінчується; 2) у віці 27-33 років помітний регрес моторного навчання, однак триває поступ вербального на¬вчання; 3) будь-яка окрема характеристика різних рухових систем - силова, швидкісна, точнісна - розвивається вкрай нерівномірно; 4) простежуються деякі вікові особливості ви¬яву психомоторики в різних видах праці. Так, у віці від 18 до 25 років основна маса працюючих обслуговує конвеєрне ; виробництво, верстати-автомати та напівавтомати, у 26-30 років 65 % від загальної кількості - оператори на пультах управління, 15 % - слюсарі-наладчики. Однак за всієї мін¬ливості та варіативності показників тремору в досліджува¬них різних вікових груп «підтвердився факт певної індивіду¬альної сталості тремору, який визначає індивідуально-ти¬пові особливості кожного досліджуваного, а також віково-статеві та деякі професійні особливості тремору» (Н. А Розе, 1985).

Професійна майстерність включає як особистісні, так і психофізіологічні, психомоторні властивості людини. У становленні майстерності органічно пов'язані когнітивна, регулятивна та сенсомоторна сфери індивіда. Суттєву роль у і забезпеченні успішності трудової діяльності відіграють загальнотрудові й спеціальні навички, основу яких становлять перцептивні, інтелектуальні та сенсомоторні.

Використана література:

Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. - К., 2000.

Немов Р.С. Психология: В 2 кн. - М., 1994.