Тренінг як психопрофілактичний метод

Дуже важко вести роботу з оволодінню соціально-психологічними навичками, коли учасники починають «випадати» у клієнтську позицію і, по суті, запитувати психотерапевтичної допомоги ведучого і групи навіть на разминочних, «прохідних» вправах; коли вони не можуть дати гарний зворотний зв'язок іншим учасникам, тому що бачать не їхній, а відображення в їхньому поводженні своїх особистих, невідреагованих переживань.

Це важливо пам'ятати на етапах планування роботи і добору учасників. Найкраще - випереджати роботу ПТ спеціальною клієнтською групою, що дозволяє її учасникам у тій чи іншій формі проробити свої актуальні особистісні проблеми. Таку групу можна замінити серією індивідуальних зустрічей. Групова робота, безсумнівно, переважніше, тому що дає людині первинний досвід спілкування, побудови відносин, взаєморозуміння.

1.Вступне слово

Групова робота випереджається організаційним повідомленням ведучого. Крім інформування про цілях, задачах і процедурі майбутньої роботи, вступне слово виконує важливу психологічну функцію. Учасники звикають друг до друга, до особливостей мови ведучого, набудовуються на роботу. Необхідно відразу задати внутрішній темп роботи, що буде підтримуватися ведучим весь день. Цей темп повинний бути обраний з урахуванням особливостей групи, але дуже важливо, щоб він був зручний, природний для самого ведучого, інакше йому його не удержати.

У багатьох посібниках пропонується вже на цьому етапі вводити правила (норми) роботи групи. Я можу погодитися з цим лише частково. Справа в тім, що на цьому етапі роботи правила можуть бути введені лише авторитарно, самим ведучої, тому що більшість учасників поки не готові до обговорення, висловленню своєї думки. При авторитарному введенні і поясненні правил суть багатьох з них вислизає від учасників, тому що вони можуть їх представити тільки умоглядно. Я вважаю, що доцільно відразу ввести як деяку «установку зверху» ті правила, що носять організаційний характер.

Закон «нуль-нуль», що передбачає своєчасний початок тренінгу, його закінчення і настільки ж своєчасне повернення в аудиторію після перерви.

Звертання друг до друга на «ти» (для роботи з дітьми ця норма може бути трохи змінена, але звертання до ведучого по імені, без по батькові дуже бажано).

Робота «від і до»: людина, що прийняла рішення про участь у тренінгу, вишукує можливість бути присутнім на всіх заняттях з початку до самого кінця.

Конфіденційність інформації, обговорюваної в групі, її закритість для обговорення за межами тренінгової ситуації.

Доцільно також відразу ввести норму «тут і зараз», пояснивши її глибокий психологічний зміст. Робота групи розвертається тільки в просторі актуальних переживань і потреб учасників. Предметом обговорення можуть стати минулі події і минулі відносини між учасниками, але тільки в контексті їхнього сьогоднішнього відношення до тих ситуаціям і відносинам. Найбільшу цінність мають стану, досвід переживань і відносин, що народжуються безпосередньо в груповій взаємодії. Минулого не змінити, але можна глибоко і яскраво прожити сьогодення, узявши краще в майбутнє.Інші норми і правила, що стосуються безпосередньо поводження, взаємодії, потрібно вводити поступово протягом перших годин роботи, спираючи на той досвід, що учасники здобувають у вправах. Назвемо ці правила.

Усі висловлення повинні йти від свого імені: «я вважаю...», «я думаю...», а не «усі зараз думають...», «більшість з нас...» і т.д.

При звертанні до іншого чи учасника в розповіді про нього необхідно звертатися безпосередньо до нього: «ти сказав», а не «Маша зараз говорила». (Це правило викликає багато утруднень. Ведучий повинний бути наполегливий і постійно поправляти учасників, поки функцію виправляючого не візьме на себе хто-небудь із членів групи. Нерідко можна відчути агресію тих, кому ніяк не вдається позбутися від звички говорити про присутній «він» чи «вона». Відноситеся до цьому спокійно і будьте послідовні у своїх вимогах.)

Бізоцінюваність висловлень у відношенні інших учасників групи. Допускається і заохочується зворотний зв'язок у виді опису поводження, вираження власних почуттів із приводу цього поводження, але не оцінка особистості.