Види об’єднань громадян

Окремими ознаками, характерними для окремих об'єд¬нань громадян, є:

1) членство в об'єднанні та відносини членства, що випливають звідси;

2) обов'язковість участі членів об'єднання громадян в його ро¬боті та створенні матеріальної бази об'єднання шляхом внесення членських внесків;

3) наявність статуту об'єднання громадян. Як правило, в діяль¬ності об'єднань громадян відсутні комерційні цілі або одержання при¬бутку. Виняток становить лише діяльність кооперативних організацій. Крім того, допускається господарська або інша комерційна діяльність об'єднань громадян для виконання їх статутних завдань та цілей.

Взаємовідносини держави та об'єднань громадян носять вик¬лючно правовий характер. Це проявляється в законодавчому закрі¬пленні правового статусу об'єднань громадян низкою нормативно-правових актів. Основними серед них є Закон України «Про об'єд¬нання громадян», а також закони України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про профспілки». Діяльність деяких об'єд¬нань громадян,, в тому числі кооперативних організацій, комерцій¬них фондів, органів громадської самодіяльності, регулюється відпо¬відними законодавчими актами.

Партія політична – добровільне об'єднання людей, котрі прагнуть домогтися здій¬снення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином час¬тина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захи¬щати інтереси цієї спільноти, до¬магатися їх дотримання і виконання, бути її політичним “голосом”, “уособленням” окремих групо¬вих інтересів.

Громадські організації та рухи – добровільні масові об'єднання громадян, що виника¬ють внаслідок їхнього вільного во¬левиявлення на основі спільних інтересів і завдань.

Громадські організації являють собою масові об'єднання громадян, котрі виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгостроко¬вих цілей, мають свій статут і харак¬теризуються чіткою структурою. Найбільш поширеними різновида¬ми громадських організацій в сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; вете¬ранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культур¬но-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та ін. добровільні т-ва; творчі спілки; різноманітні земляц¬тва; фонди, асоціації, товариства та ін. Характерною ознакою громадських організацій, як засвідчує вищенаведене визначення, є документальне офор¬млення мети й завдань і організаційно-структурне забезпечення.Виділяють дві основні групи функцій громадських організацій: 1) функції, які вони виконують стосовно забезпе¬чення захисту інтересів своїх чле¬нів (осн. захисна, допоміжна фун¬кція); 2) функції, які громадські організації виконують стосовно системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому (осн. операційна і творча функції).

Відносна відстороненість громадських організацій від політики пов'язана насампе¬ред з тим, що держава безпосередньо не втручається в їхню діяльність, а лише регулює її відповідно до дію¬чого законодавства. До того ж громадські організації, на відміну від державних інститутів, не наділені владними повноваження¬ми. Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки вони не ставлять за мету ово¬лодіння державною владою. Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань пов'язана з притаманними їм особ¬ливостями функціонування (ви¬никнення за ініціативою знизу, фак¬тична єдність, забезпечення інтере¬сів своїх членів та прихильників, не¬залежно від мети та характеру об'єд¬нання, нетрадиційність) та принци¬пами їхньої діяльності (добровіль¬ність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність). Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації не є політичними організаціями. Однак сама по собі їхня діяльність почасти набуває політичного ха¬рактеру, оскільки вони, по-перше, об'єд¬нують людей, котрі входять до спек¬тра політичних сил (патріотичні сили, націо¬нально зорієнтовані групи, прихиль¬ники реформування суспільства та ін.), і по-друге, – вони становлять собою потенційну базу для виникнення на їхній основі нових політичних партій.

Громадські організації є невід'ємним елементом будь-якого демократичного суспільства. Їх соціально-політичне призначення і роль поляга¬ють насамперед у тому, що вони допомагають людям у повсякденному житті, звільняють особистість від необхідності самостійно вирі¬шувати безліч проблем, відкрива¬ють широкі можливості для суспільно-політичної ініціативи народу, для здійснення ним самоврядування.