Віра у себе з точки зору сучасної психології

Віра у себе з точки зору сучасної психології

Людина лише там чогось

домагається, де вона сама вірить у свої сили.

Л.Фейєрбах

Різні люди оцінюють себе по-різному. Одні - позитивно, другі - негативно. Чим по¬зитивніше уявлення люди¬ни про себе, тим краще в неї життя й упевненіше во¬на почувається. І навпаки. Перша категорія людей - це, як правило, щасливі везунчики, друга - невдахи. Як це не прикро, але більшість із нас належить до невдах, які незадоволені собою та життям. Тому для багатьох досить характер¬ною є така поведінка:

• боїмося робити помилки в житті й у зв'язку з цим не живемо, а існуємо;

• вважаємо, що неприємні почуття - це результат дії "зовнішніх сил", а не влас¬ного мислення;

• перебільшуємо зовнішні обставини і "примен¬шуємо" свої можливості, здібності;

• досить часто "корис¬туємося" негативними емоціями і... часто хво¬ріємо;

• часто сприймаємо нега¬тивну інформацію для при¬пинення наших дій, замість тільки їх корекції;

• часто "робимо з мухи слона" і жахаємося його;

• не слідкуємо за своїми думками, забуваємо, що всі вони впливають на наше здоров'я, настрій, зрештою створюють нас;

• не слідкуємо за своїми словами, а вони посилю¬ють вплив думок. І якщо останні несуть "негативну енергію", то руйнують нас і оточуючих людей;

• часто скаржимося на свої негаразди і "програ¬муємо" себе й оточуючих на хвороби, поганий настрій, поразки;

• часто дозволяємо собі вступати в негативні ро¬змови;

• рідко займаємося са¬мохвальством, говорячи собі: "Який я молодець!";

• рідко усміхаємося, забу¬ваючи про позитивний вплив усмішки для себе і оточуючих;

• плануючи справу, часто зосереджуємося на по¬разці, забуваючи, що жодна важлива справа не викону¬валася людьми без віри в успіх;

• багато часу приділяємо думкам про минуле та майбутнє, а не живемо "сьогоднішнім днем";

• часто дозволяємо собі турбуватися про дрібниці, якими слід нехтувати;

• жахи нашої уяви з'їда¬ють нас, але ж 90 відсотків їх є хибними;

• часто протестуємо проти неминучого і... до¬водимо себе до нервового зриву замість того, щоб примиритися з тим, що вже сталося;

• страждаємо часто не стільки від того, що відбу¬вається, скільки від того, як оцінюємо те, що відбу¬вається;