АНТИТЕХНОЛОГІЇ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ: ВИКОРИСТАННЯ ЗМІ
“АНТИТЕХНОЛОГІЇ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ: ВИКОРИСТАННЯ ЗМІ”
ВСТУП.
Політична реклама являє особливу складність для розробок через свій інтенсивний характер: в її межах необхідним є досягнення цілком конкретних результатів у стислі строки. Політична реклама є також максимально вільною в плані форми і змісту, отже, політична комунікація знаходиться в особливих умовах.
Виборчі технології являють собою найбільш ефективні шляхи розв’язання завдань, що існують в сучасному світі. Тому звернення до них є невідворотним – бо усі хочуть вирішувати поставлені проблеми найвдалішим способом. Додамо до цього досить агресивну форму впливу, яка зазвичай практикується під час виборів. Не менш важливим є і креативний аспект подібних повідомлень для того, щоб вони могли увійти в масову свідомість і закріпитися у ній.
Особливі умови спілкування в такому ключі потребують вивчення подібного роду диркурсу як такого, що функціонує за своїми власними законами.
Роль і значення впливу політичної реклами досліджується вже протягом тривалого часу.
В західних джерелах (праці Е. Семпсона., М. Спілмена., Р. Фішера) дослідники звертаються здебільшого до шляхів побудови позитивного іміджу. В розробках радянських науковців (В. Житенєва, І. Мащенка) переважає дослідження політичної агітації і критика буржуазного інформаційного бізнесу. Останнім часом, щоправда, розробки проблем політичної реклами породжують нові публікації, в яких дана тема освітлюється глибоко і різнобічно. Заторкуються проблеми як побудови позитивного іміджу, так і політичної антиреклами, стратегії виборчої кампанії та маніпуювання масовою свідомістю. Показовими в цьому плані є праці Г. Почепцова. Вони подають в основному розробки проблем побудови іміджу політичного лідера, стратегій і тактики виборчих кампаній, політичної реклами та антиреклами.
Антиреклама є вагомою складовою політичної, і , зокрема, виборчої боротьби. Адже, за словами Г. Почепцова, кожна виборча кампанія тільки тоді добра, коли має гідного супротивника.
ПОЛІТИЧНІ ЦІННОСТІ І ПОЛІТИЧНИЙ СИМВОЛІЗМ ЯК ОСНОВА ВПЛИВУ НА МАСОВУ СВІДОМІСТЬ.
1.Політичні цінності.
Дослідження проблеми, пов’язаної з політичними цінностями є досить актуальним, оскільки цілком очевидно,що цінності здійснюють значний вплив на політичний процес, виступають інтегративною основою для малої і великої соціальної групи, нації. Поняття “цінність” у цьому у цьому ключі змальовує особливу реальність, що не виводиться з потреб. Потреби людей в політиці являють в структурі мотивації актуальний життєвий світ людини, вони динамічні, змінюючись відповідно до стану життєвих відносин суб’єкта. Політичні цінность представляють внутрішній світ людини. Вони відбивають не стільки динамічні аспекти індивідуального досвіду, скільки інваріантні аспекти політичного досвіду, що засвоюється індивідом. Цінність має особливий статус. “Наділяючи певний об’єкт статусом цінності, - зазначає В. Малахов, - людина ніби суб’єктивує його, визнає за ним право на власниий голос”
Понадіндивідуальний характер політичних цінностей виражає таке поняття як “політична традиція” Серцевина політичної традиції – це найбільш стійкі і “живучі” політичні цінності, що передаються з покоління в покоління. Сила традицій дуже велика, бо, вочевидь, цінності, що стали традицією, володіють умами людей на рівні несвідомого. Словами К.Г. Юнга – це колективне несвідоме. Але цей факт, безумовно, не заперечує існування свідомих переконань чи уявлень суб’єкта про цінне власне для нього, щовиражене в понятті “цінніна орієнтація”. цінніна орієнтація відноситься до тих аспектів орієнтації діяча, які пов’язують його з дотриманням певних норм, стандартів, критеріїв відбору.
Специфічною рисою сучасних пострадянських суспільств є деактуалізація цінностей, коли цінності дійсного часу не витримують конкуренції з цінностями “світлого минулого”. Дані соціологічного опитування, проведеного Санкт-Петербурзьким НДІ свідяачь – до 60% респондентів розцінюють пріоритети іціннісні установки радянської доби як кращі порівняно з сучаснісними. Так само і риси “класичн” радянської людини зразка 50х – 70х років у громадськійдумці помітно виграють у порівнянні з портретом “сучасника”. Цим і користуються активно поліики лівого спрямування, обіяючи повернути радянське минуле.