Психологія сучасної людини
“Психологія сучасної людини”
Тисячоліттями пристосування людини до реальності відбувалося природно і все в його житті було відносно зрозумілим. Високого положення закономірно досягав сильніший, а слабший не претендував на таке положення. Людина знала своє місце серед людей і в житті і не прагнула того, що вважала в житті неможливим. Це вносило стабільність в її життя. Землероб працював на землі, воїн був воїном, вождь – вождем. Ще в середні віки той, хто народився у сім’ї ремісника, знав, що буде спочатку підмайстер’ям, а згодом майстром-ремісником, але ніколи – князем.
Людина жила у взаєморозумінні зі своєю натурою, і, наприклад, індивід флегматичного темпераменту неспішно, але добротно робив свою справу. Людині загрожували стихія, голод, холод, пазурі тварин і ворог, але протягом тисячоліть були відпрацьовані механізми захисту від цих напастей. І людина відповідно, у згоді зі своєю натурою, долала труднощі і відбивала загрози.
З кінця ХІХ століття життя людини принципово змінилось. Темп життя став замежевим. Зникали загрози, до яких людини призвичаювалась тисячоліттями; виникли загрози, по відношенню до яких він не мав генетичної програми захисту. Науково-технічна революція в короткі строки різко змінила спосіб життя, її умови. Відповідно драматично змінилась і адаптація (пристосування) до реального життя. Адаптація перестала залежати від зросту, фізичної сили і міцності кісток. Все більше слабшали родові зв’язки, зникали класові переваги. Пристосування людини до дійсності в наш час в більшій мірі залежать від психологічних можливостей.
Об’єм інформації, яка надходить, величезна. Інформація накриває сучасну людину з головою і вона просто не в змозі переробити її, що несе їй загрозу. Окрім цього людина оточена світом машин і механізації опинилась відірваною від природи, хоча людина є частиною природи. Виникла штучна інфраструктура життя: штучне освітлення, парове опалення, синтетичний одяг, десяті поверхи, ліфти, метрополітени і рафінована їжа. Людина працює, коли у відповідності з сонячним і місячним ритмом варто відпочивати або спати. Людина мало рухається, хоча природою запрограмована на добування хліба в поті свого чола. У той же час психічні перевантаження перетворилися в щоденну реальність і стрес накладається на стрес, не даючи часу на відновлення. Число проблем і конфліктів з самим собою, з іншими, з щоденною реальністю зростає, вирішення їх все більше ускладнюється, оскільки є складним життя і складні переживання людини, яка розгублена.
Демократизація сучасного суспільства, конституційні декларації відкривають перед людиною необмежені можливості, збільшуючи тим самим число бажань і прагнень, і “ремісник” прагне стати “князем”. Одна в реальності люди відрізняються психологічними можливостями і “ремісників” багато, а “князь” – один. Зростає конкуренція, а з нею число тих, хто програли, що зазнали крах, незадоволених. Сучасна людина прагне встигнути не відстати, досягнути, добитися, перевершити саму себе, але нерідко всі зусилля виявляються безплідними. Слабкий прагне обігнати сильнішого, але багато не встигають, відстають, не наздоганяють, не досягають, програють, а отже дезадаптуються.
Ніколи так ще проявлявся диктат свідомості над емоційним і тілесним. Якщо колись переважали м’язи над мозком, то сьогодні нівелюється людина, мозок сучасника постійно збуджений, виникає так звана “психоемоційна епілепсія”. Нівелюється натура, і людина живе всупереч своїй неповторній і унікальній індивідуальності. Нівелюється навіть статева приналежність, і жінки сприйняли чоловічий спосіб життя, чоловічі цінності і бажання.
Людство увійшло у еру загального незадоволення. Сучасні темпи життя не дають людини як слід психологічно призвичаїтися до того нового, що береться оточувати її: нові тенденції, нові об’єми інформації, нові суспільні віяння. Сучасна людина несеться потоком урбанізації, який стає все більше неконтрольованим. Досягнення прогресу так чи інакше призводять до кардинальних зрушень у психіці сучасної людини.
Починаючи з ХІХ століття у психології людини почали все більше проявлятися такі негативні відчуття, як відчуття самотності, відчуття загального незадоволення своїм життям, втрата сенсу життя, втрата рівноваги, яка колись була більше присутня людині.
При цьому слід зазначити, що велика частина ціннісних орієнтирів не змінилась у людини. Сюди можна віднести як людські вади так і позитивні риси: це прагнення уваги до себе, визнання своєї значущості, страх перед смертю, переживання любові, співчуття тим, хто потрапив у біду. Ще Платон (427-327 рр. до н.е.) головним злом сучасного йому суспільства вбачав у людському егоїзмі, що витікає з комерціалізації людських відносин. Сьогодні ця риса суспільства набула особливих контрастних форм. Однак при цьому сучасній людині стали більш характерні і нові психологічні риси, які розвинулися у зв’язку з новими темпами життя і новими можливостями сучасної людини.Загальна відчуженість людей – це яскрава риса великих міст. Обмежене коло спілкування, замкнутість на своїх проблемах, відсторонення від життя інших – це плоди урбанізації, яка поширилася по цілому світу. Сучасна людини більше живе своїм внутрішнім світом, менше – світами інших людей. Через це за останні десятиліття зросло число самогубств. Людина, яка не відчуває сторонньої уваги, підтримки, втративши опору у самого себе легко піддається відчаю і не зазнавши розради накладає на себе руки. Сучасна людина – це скоріше холодний логік, ніж емоційна натура. Саме спілкування людей стало досить поверхневим, формальним. Проведені спостереження показали, що у сучасних сім’ях спілкування між дітьми і батьками відбувається виключно по побутовим потребам, менше – по внутрішнім, духовним. Тому навіть рідні люди у нашому суспільстві відчуваються покинутими, обмеженими увагою, друзями.