Взаємодія школи і сім’ї –основа духовної єдності поколінь

Виховання дітей у сім’ї не особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги, тому що наші діти – майбутнє нашої держави. Вони будуть творити історію, стануть згодом батьками й матерями, які також виховуватимуть дітей. Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед державою.

Усвідомлюючи важливість цієї мети треба вибирати сучасні методи і форми роботи.

Оскільки переважна більшість батьків не має належної психолого-педагогічної підготовки й позбавлена громадської відповідальності за гідне виховання своїх дітей - класний керівник і повинен виступати, з одного боку, зв’язуючою ланкою між школою та сім’єю, а з другого – організатором піднесення педагогічної культури кожного батька й матері. Але що ми можемо зробити, коли немає батьків – вони за кордоном на заробітках.

А бездоглядні діти, з великими сумами грошей у кишені, не сприймають ніяких настанов.

Є великі труднощі, та є і важкі їх подолання, але вони залежать не лише від нас, а й від економічної політики держави, дій громадськості.

Працюємо й ми урізноманітнюючи свою роботу.

У Підгайчиківській школі цілий рік ми працювали над проектом – створення етнографічно-краєзнавчого музею. Внаслідок роботи над проектом відбулося залучення шкільної молоді до вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу, села, сприяння формуванню в молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченню духовної єдності поколінь, вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної та духовної культури України. А основне учні, батьки, педколектив, громадськість – відчули себе єдиною сім’ю.

У нашій школі є виставка «Захоплення моєї сім’ї», проводяться масово-спортивні свята з участю батьків, вивчення родоводів. Кожна родина має чим гордитись, підтримувати традиції прадідів і продовжувати їх у своїх майбутніх нащадках. Є виставки їх робіт.

Таких сімей дуже багато не лише у нас, але й у кожному селі. Ці акції стимулюють й інші сім’ї для нових досягнень. Для успішної співпраці класного керівника і батьків також рекомендується інтенсивна співпраця з шкільним психологом, соціальним педагогом.

Ми проводили семінар-практикум «Школа молох батьків». Практичний психолог проводила заняття і тести для батьків, обговорювались конфліктні ситуації і реальні, і практичні. Але на жаль співпраця з психологом та соціальним педагогом ще не є досконалою і дієвою.

Від цих спеціалістів потрібна реальна допомога, не тільки аналіз, а й реальні дієві рекомендації класним керівником, не тільки теорія, а й багато практичних дій. Ця проблема стосується й соціального педагога – він обличчя школи у сім’я учнів, зв’язок безпосередньо з батьками, перший помічник, а насправді ніякої реальної допомоги немає. Не хочу бути надто категоричною, та треба прокладати шляхи до дієвої співпраці.

Особливе місце в роботі школи посідає рада загальноосвітнього навчального закладу, до якої обираються пропорційно представники педагогічного колективу, учнів ІІ-ІІІ ступенів навчання, батьки і громадськість.

Повноваження ради надзвичайно великі, вона повинна об’єднати зусилля педагогічного і учнівського колективів, батьків і громадськості щодо розвитку навчального закладу та удосконаленню навчально-вихованого процесу. Та деякі Ради закладу, Піклувальні ради існують лише на папері. Зустрічаємось, складаємо плани, пишемо списки, протоколи та реальної віддачі немає. Тому треба організовувати нові методи роботи, удосконалювати і спрощувати їх на нормативному рівні.

Активізація спільної діяльності громадськості та школи спряли проведенні управління освіти і науки Обласної Державної Адміністрації форум батьківської громадськості, а також зустріч зі старшокласниками та обласною асоціацією батьківських об’єднань. Такі ж формули були поведені на районному та шкільних рівнях, було украдено угоди про співпрацю.

На мою думку, нам треба так спрямувати діяльність усіх громадських об’єднань, щоб вони діяли в рамках існуючої нормативної бази, щоб вони не дублювали одні одних, а взаємно доповнювали і підтримувати.