Піаже Жан
Жан Піаже народився 9 серпня 1896 р. у швейцарському місті Невшателе. У ди¬тинстві він захоплювався механікою, птаха¬ми, копалинами. Його перша наукова стаття була опублікована, коли авторові виповни¬лося лише десять років, — це були спостере¬ження за горобцем-альбіносом, побаченим під час прогулянки в парку.
У 1906 р. Жану Піаже вдалося влаштува¬тися лаборантом у музей природної історії до фахівця з молюсків. Впро¬довж чотирьох років він працював там після занять у середній школі. За цей час у різних журналах було опубліковано 25 його статей, присвячених зоології.
По закінченні школи Піаже вступив до Невшательського університету, де в 1915 р. одержав ступінь бакалавра, а в 1918 р. — ступінь доктора природничих наук. Під час навчання він читав багато книжок з біології, психології, а також філософії, соціології і релігії.
Після закінчення університету Жан Піаже виїхав з міста і впродовж деякого часу подорожував, ненадовго зупиняючись в різних місцях. Він попрацював у лабораторії Решнера і Ліппса, у психіатричній клініці Блейєра, а також у Сорбоні. Нарешті у 1919 р. він отримав пропозицію працю¬вати в лабораторії Біне у вищій Паризькій школі, йому було доручено обробляти стандартні тести на мислення, виконані дітьми. Спочатку Піа¬же вважав таку роботу нудною, але поступово зацікавився і став сам бра¬ти участь у проведенні досліджень. Трохи видозмінивши той метод пси¬хіатричного обстеження, якого він навчився в клініці Блейєра, Піаже неза¬баром став з успіхом застосовувати «клінічнийметод». Результати своїх досліджень він виклав у чотирьох статтях, опублікованих у 1921 р.
У тому ж році Піаже одержав запрошення обійняти посаду наукового директора в інституті Жана-Жака Руссо в Женеві. Він погодився і наступні два роки свого життя присвятив дослідженню дитячої психології: особли¬востям дитячої мови, причинновому мисленню дітей, їхнім уявленням про повсякденні події, мораль і природні явища. На основі дослідів він зробив висновок про природжений егоцентризм дитини і про її поступо¬ву соціалізацію в процесі спілкування з дорослими.
Жан Піаже у 20 років
Говорячи про соціалізацію, Піаже згодом дійде висновку, що соціальні фактори повинні визначатися психологічно. Соціальне життя, на його думку, не може розглядатися загалом в її відношенні до психіки, замість цього потрібно розглядати низку соціальних відносин. У зміст цих відно¬син Піаже ввів психологічний фактор — рівень розумового розвитку взаємодіючих індивідів.
У 1923—1924 pp. Піаже спробував пов'язати структуру неусвідомлюваного мислення дорослого й усвідомлюваного мислення дитини. У тлу¬маченні дитячих міфів він використовував висновки Фрейда, але в міру розвитку своїх ідей дедалі рідше застосовував психоаналіз.
Піаже запросили викладати до Невшательського університету, він по¬годився, і в період з 1923 р. до 1929 р. працював у двох навчальних закла¬дах одночасно, постійно переїжджаючи з Женеви до Невшателя і назад. Він не залишив наукову роботу. За активної участі своєї дружини Вален¬тини Шатені Піаже проводив досліди зі своїми маленькими дітьми, ви¬вчаючи їхню реакцію на зміну форми шматка глини за незмінної ваги та об'єму.
Отримані результати надихнули його на проведення експериментів з дітьми шкільного віку, у процесі яких він застосував завдання не лише словесного характеру. Проте Піаже не кидав і дослідів зі своїми дітьми, спостерігав за їхньою поведінкою та реакціями на зовнішні подразники. У цей час він завершив свої розробки в області малакології.
До цього періоду в Жана Піаже склалися погляди на зв'язок живих організмів із середовищем. Підходячи до цієї проблеми з психологічної точки зору, Піаже приділяє увагу й біологічним факторам.
Наступних десять років свого життя Піаже присвятив розробці такої сфері знань, як генетична епістемологія. Епістемологія, або теорія пізнання, досліджує пізнання з погляду взаємодії суб'єкта та об'єкта. Ко¬лишні спроби створення епістемології виходили зі статичних позицій, але Піаже вважав, що тільки генетичний та історико-критичний підхід може привести до наукової епістемології. На його думку, генетична епістемоло¬гія має розробляти питання методології і теорії пізнання, виходячи з ре¬зультатів експериментальних психічних досліджень і фактів історії науко¬вої думки. Крім цього, у епістемології Піаже широко використовувалися логічні і математичні методи. Це масштабне дослідження завершується тритомним твором «Вступ до генетичної епістемології» (І том — «Математична думка», II — «Фізична думка», а III — «Біологічна, психологічна і соціальна думка»).