Психологічні основи рольової реабілітації

Подібні почуття виникають не тільки в активній творчості, а й при пасивному сприйнятті творчого матеріалу - читання, перегляд кіночи мультфільму, слухання музики тощо. Саме тому, наприклад, дитина так любить слухати чи читати улюблені казки, переживаючи себе не місці героїв і занурюючись в казковий світ, що на певний час стає заміною її реального життєвого світу. Тут можна спостерігати потребу дитини у рольовому переживанні, а не просто пізнавальну потребу, адже часто дитина знає улюблену казку чи кінофільм майже напам'ять і нічого нового в пізнавальному плані вже не отримує. Творчість як засіб психотерапії та психореабілітації широко застосовується в таких терапевтичних методах, як арттерапія, терапія творчим самовираженням (див Бурно, 1989).

Описані закономірності є на наш погляд найважливішими саме для основних принципів реабілітаційної педагогіки. Творчу діяльність, творче самовираження та рольову гру можна дуже гармонійно вплести в будь-яку навчально-виховну програму. Мало того, педагогічні програми обов'язково мають весь цей багатющий арсенал. Для того щоб досягти психореабілітації треба лише здійснити по справжньому індивідуальний підхід, що полягатиме у врахуванні особистісних психологічних проблем дитини чи підлітка. А це можливо при співпраці педагога не лише з досвідченим методистом і психологом, які добре знають індивідуальні особливості та здібності дитини, а й з психотерапевтом.

Які діти потребують реабілітаційної допомоги?

Перш за все - це діти, що переживають життєву кризу. Нормативні (чи вікові) життєві кризи - це закономірні періоди її розвитку, зумовлені розвитком особистості, коли зростає імовірність розвитку дисгармоній, внутрішніх конфліктів тощо. Одну з найсерйозніших нормативних криз - підліткову можна подолати засобами так званої інтрапсихічної психодрами, яка працює з субособистостями людини, тобто внутрішніми прихованими життєвими ролями (див. Психодрама..., 1997, с. 37-63). Ненормативні кризи необов'язкові для людини, але вони трапляються внаслідок ряду життєвих обставин. Криза - це перехід від одного життєвого періоду чи циклу до іншого. Вона завжди супроводжується зміною життєвих ролей людини, які відрізняються в різні періоди. Складність кризи визначається труднощами зміни цих ролей, відмови від старих ролей і засвоєння нових. Рольова психотерапія має за мету допомогти засвоїти нові життєві ролі засобами рольової гри, яку можна організувати моделюючи життєві ситуації, в яких знаходиться дитини.

Реабілітація необхідна дітям, що зазнали психічної травми в результаті насильства (в тому числі і сексуального). В цьому випадку треба допомогти дитині позбутися наслідків негативного емоційного досвіду, а також отримати новий позитивний емоційний досвід. Найкраще це можна здійснити засобами психодрами, що дозволяє відреагувати незавершені переживання, змінити ситуацію психотравми (відтворивши її в психодраматичній групі, а потім трансформуючи її психодраматичними засобам) таким чином, щоб вона втратила свою травмуючу силу, відчути підтримку і подолати зневіру в людей і самого себе. В подібних випадках часто виникає почуття провини, що патогенно впливає на поведінку дитини і її особистісний розвиток. Психодрама дозволяє зняти ці почуття підкріпивши Я-концепцію дитини і допомагаючи прийняти себе такою як вона є. Про досвід допомоги дітям, що пережили сексуальні домагання можна прочитати в літературі (див. Психодрама..., 1997, с. 125-153).

Дуже важливою є допомога дітям, що переживають горе через втрату когось з близьких. Суттєвою допомогою крім психодрами тут може служити терапія творчістю, яка дозволяє гармонійно включити образ втраченої людини у внутрішній світ дитини. Зробити це можна різними засобами від малювання портрету, написання твору чи листа до бібліотерапії, тобто читання літератури, де схожі образи і переживання допоможуть подолати депресію. Звісно, що образ, створений творчою уявою не замінить образу втраченої людини, проте зможе полегшити тяжкий психологічний стан.

Психореабілітації потребують також діти, що страждають від соціальної дезадаптації, яка виникла внаслідок зміни життєвих обставин: переїзд, зміна соціального оточення тощо. Основна причина дезадаптивного стану - це втрата багатьох значимих соціальних зв'язків (а разом з ними і міжособових ролей) і труднощі створення нових. Рольова гра, учасниками якої є діти, що складають нові дитячі колективи, покликана покращити створення нових соціальних зв'язків, підвищити соціальний статус новачків.Окремо слід сказати про випадки неблагополучної сімейної ситуації дитини в результаті різкої зміни сімейних обставин: розлучення батьків, створення батьками нової сім'ї, позбавлення батьків батьківських прав, усиновлення тощо. Є досвід використання психодрами для роботи з членами новоствореної сім'ї (див. Психодрама..., 1997, с. 97-123), проте для розв'язання цих проблем можуть бути корисними найрізноманітніші методи, зв'язані з рольовою грою чи творчою діяльністю.

Метод психодрами, про який так багато щойно було сказано, в усій повноті може використовуватись лише фахівцем, проте є метод драмотерапії, що полягає в психологічній реабілітації засобами класичної драми учасниками якої люди, що переживають якісь психологічні проблеми. Людині спеціально підбирають роль, яка відповідає її основним переживанням, перекликається з її ключовими проблемами.