Рольовий конфлікт як рушійна сила розвитку особистості
7. Недостатність ресурсів для виконання якої-небудь ролі (рольове перевантаження). Подібні ситуації виникають тоді, коли для повноцінного виконання ролі не вистачає мотивації, емоційного задоволення від результату, часу для виконання чи інших ресурсних компонентів. Подібні ситуації часто супроводжуються ефектом емоційного вигоряння. Приклад: Лікар, який багато років з любов'ю виконував свою роботу, починає ненавидіти своїх пацієнтів. (Типові висловлювання: "Якби мені вистачало часу, хіба я могла б так погано виконати цю роботу"; "Згодом наступила емоційна втома, і робота пішла на спад"; "Мені не вистачає сил любити її як колись").
Описані ситуації зв'язані з різними типами рольових конфліктів. Незважаючи на велику кількість класифікацій рольових конфліктів в науковій літературі, більшість авторів (зокрема, в літературі з теорії психодрами) називають такі основні їх види: а) інтерперсональний - конфлікт між різними ролями різних людей; б) інтраперсональний - конфлікт між роллю і рольовими очікуваннями інших; в) інтеррольовий - конфлікт між несумісними ролями, що їх грає один індивід; г) інтрарольовий - конфлікт між роллю, яку необхідно грати і внутрішніми потребами особистості (рольовою Я-концепцією). Ми розташували типи в порядку зростання глибини особистісної проблематики. Хоча немає якоїсь відповідності між видами рольових конфліктів і типами ролей, описаними раніше (в кожному виді конфліктів можуть бути залученими будь-які ролі), однак перші два типи найчастіше стосуються соціальних ролей, а два інших найчастіше пов'язані з особистісними ролями.
Усі рольові конфлікти так чи інакше передбачають необхідність вибору. У перших двох ситуаціях (другий і частково перший типи рольового конфлікту) - це вибір між рольовою поведінкою і рольовими очікуваннями, або між своїми потребами і потребами іншої людини. У цих ситуаціях завжди задіяні двоє, і вибір вони можуть здійснювати по-різному. У третій і шостій ситуаціях (другий тип рольового конфлікту) це вибір між суб'єктами значущого оточення особистості. У четвертій ситуації (четвертий тип рольового конфлікту) це вибір між необхідністю грати роль і собою, власними потребами. У п'ятій ситуації (третій тип рольового конфлікту) це вибір між різними ролями індивіда. У сьомій ситуації (третій і четвертий типи рольового конфлікту) - це вибір пріоритетів, вибір між важливими потребами особистості, перерозподіл ресурсів.
На перший погляд здається, що в описаному розмаїтті протиріч важко зорієнтуватися. Проте, після детального аналізу можна зробити висновок, що всі типи ситуацій і всі види рольових конфліктів підкоряються одній закономірності. Всіх їх можна звести до протиріччя між внутрішніми і зовнішніми чинниками функціонування особистості, або між внутрішніми (тобто, пов'язаними з власною особистістю) і зовнішніми (тобто пов'язаними з соціумом) цінностями індивіда. До внутрішньої системи чинників входять: рольова Я-концепція, власна рольова поведінка людини, компоненти когнітивної структури індивіда, його уявлення про рольові очікування інших людей, особистісні потреби (зокрема, потреби в рольовому самовизначенні), система значущих відношень. До зовнішньої системи чинників входять: система суспільних нормативів виконання соціальних (та інших) ролей, рольові очікування значущого оточення індивіда, психологічні ролі інших людей, система значущих стосунків. В описаних прикладах ми бачили конкретні форми суперечностей між зовнішнім і внутрішнім. Навіть у третьому випадку (протиріччя між значущими людьми) і в сьомому випадку (протиріччя між внутрішніми пріоритетами), де йдеться, здавалося, б про одну систему цінностей, насправді вибір зводиться до вибору між глибоко прихованими особистісними потребами (які з певних причин не отримали розвитку) і соціально бажаними діями (які не завжди відповідають потребам особистості, а часто виступають свого роду незасвоєними інтроектами). Суперечності між внутрішніми і зовнішніми детермінантами розвитку (найчастіше вони виступають як суперечність рольової Я-концепції з рольовими очікуваннями) є одним із джерел рольових конфліктів. Відповідно, рольові конфлікти можуть протікати в міжособистісній і внутрішньоособистісній сферах.Внутрішні і зовнішні детермінанти функціонування і розвитку особистості - це фундаментальні складові біосоціальної природи особистості, про яку йшлося на початку розділу. Поняття "роль" як ніяке інше підходить для опису соціально-індивідуального дуалізму особистості, тому що в ньому перетинаються соціальні і особистісні детермінанти. Особистісний вибір в умовах рольового конфлікту завжди включає в себе вибір між зовнішньою і внутрішньою системами цінностей. Особистості притаманна тенденція знайти "золоту середину" між прагненням до самореалізації і прагненням задовольнити суспільні очікування. Це протиріччя можна розглядати як одну з базових тенденцій функціонування особистості.
Використана література
1.Барц Э. Игра в глубокое: Введение в юнгианскую психодраму: Пер. с нем.- М., 1997.
2.Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. - М., 1988.
3.Бурно М. Е. Терапия творческим самовыражением. - М., 1989.