Темперамент і особливості розумової діяльності

ЗМІСТ

1.Історичні аспекти вчення про темперамент.

2.Дослідження І.П. Павлова про чотири основні типи нервової системи.

3.Типи нервової системи (темпераменту).

4.Особливості розумової діяльності.

Історичні аспекти вчення про темперамент

Стародавній лікар Гіппократ (460-377 рр. До н.е.) вважав, оптимальне співвідношення чотирьох “соків тіла” (крові, лімфи, жовчі та “чорної жовчі”) визначає здоров’я людини, тоді як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань.

Виходячи з учення про ці “соку тіла” Клавдій Гален (129-201 рр. н.е.) розробив першу класифікацію, темпераментів, яку виклав у трактаті “De temperamentis” (від лат. temperamentum – узгодженість, устрій).

Чотири первинні рідини Гален сприймав відповідно до загальної космологічної теорії, за якою вогонь, землі, повітря і вода є спільною основою всіх речей.

З дев’яти визначених і описаних Галенди темпераментів лише чотири пройшли випробування часом, оскільки кожен з них зумовлений переважанням в організмі одного із “соків”.

На думку Калена, якщо в організмі людини переважає “гаряча” кров “sanguis”, то в її поведінці яскраво виявляються риси сангвіні стичного темпераменту – енергія, впевненість, рішучість.

Якщо ж цю “гарячу” кров охолоджує “надлишковий слиз” (Phlegma), то е призводить до появи флегматичного темпераменту, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях.

Їдка жовч (chde) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту, а коли в організмі накопичується багато зіпсованої “чорної” жовчі (melan chole), е приводить до формування меланхолічного темпераменту.

Аристотель також пов’язував меланхолію з “чорною” жовчю.

Майже до середини ХVІІІ ст. більшість дослідників дотримувалися класифікації Галена, вбачаючи анатомо-фізіологічну основі темпераменту в будові та функціях кровоносної системи.

Навіть Е.Кречмер, автор книги “Будова тіла і характер”, вважав, що встановлені ним чотири основні властивості темпераменту – чутливіші до подразників, настій, темп психічної діяльності, психомоторика, зумовлені хімічним складом крові.

Е.Кречмер також встановив, що серед хворих на шизофренію переважав астенічний тип будови тіла, а серед хворих на маніакально-депресивний психоз – пікнічний.

У наш час реальність різниці між м’язовими і церебральними типами конституції людини вважається встановленою, тобто реальність само психічних зв’язків не викликає сумніву.

2.Дослідженн І.П. Павлова про чотири основні типи нервової системи

Ідея зв’язку темпераменту з певними анатомо-фізіологічними властивостями нервової системи одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях І.П. Павлова, який показав, що темпераменти (або типи нервової системи) зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак – сили. Зрівноваженості т рухливості нервових процесів.