Відомі психологи: Ломрозо Чезаре та Лірі Тімоті

ЛОМБРОЗО ЧЕЗАРЕ

(1835-1909)

Чезаре Ломброзо народився в Італії у місті Верона 6 листопада 1835 р. У мо¬лодості Чезаре брав участь у русі за об'єднання країни, за що його переслідували і згодом було ув'язнено.

Він навчався в Турині, Відні й Па¬рижі, а також закінчив університет Павії. Під час навчання він зацікавився психіатрією і з 1855 р. став публікувати

статті з цієї тематики, і зокрема з кретинізму. 1862 р. Ломброзо було призначено професором психіатрії Павійського університету, а згодом—директором Клініки душевних захворювань у Пезаро. До цього часу він уже був досить популярним у науково-медичних колах.

1863 р. вийшла книга Ч.Ломброзо «Геніальність і божевілля». Осно¬вою для цієї праці стали спостереження вченого, проведені в психіат¬ричній клініці в Пезаро. Він вивчав художні твори пацієнтів, визначав їхні основні теми. Ломброзо намагався визначити закономірності оцінюван¬ня творів мистецтва, за якими можна було б встановити, наскільки душев¬но здорова людина. Він дійшов висновку, що артистичні здібності досить часто виявляються за певних форм божевілля. Для того, щоб знайти підтвердження своєї теорії, Ломброзо вивчав біографії багатьох відомих творчих людей. Так, наприклад, він вважав геніальними безумцями бага¬тьох найвідоміших композиторів: Моцарта, Шумана, Бетховена, Генделя, Глюка.

У своїй праці Ломброзо виводить невропатичну теорію творчості, що протиставляє творчість і нормальність. Геній має підвищену чут¬ливість, він сприймає багато з того, що не помічають звичайні люди. Але, за Ч.Ломброзо, такими самими вразливими є і люди, які страждають на психічні розлади. Певні події одну людину спонукають до великих відкриттів, а в іншої спричиняють неприродні реакції. Отже, невротизм і геніальність схожі.

ЛІРІ ТІМОТІ (1920-1996)

Тімоті Лірі народився 22 жовтня 1920 р. у Спрингфілді, США. Він вступив до Єзуї¬тського коледжу, готуючись стати свяще¬ником. Однак навчання в коледжі не дало Т.Лірі нічого, крім нелюбові до релігії, і в 1939 р. він залишив навчання. На вимогу батька свою освіту Лірі продовжив у Вест-Пойнтській військової академії. Військова служба приваблювала його не більше, ніж церковна. Але саме в академії він ознайомився зі східною філософією, книжки з цієї теми він читав на гауптвахті. Через півтора року Т.Лірі зали¬шив і цей навчальний заклад.

1940 р. Т.Лірі вступив до університету Алабами, де вивчав психологію. Закінчивши університет, він одержав ступінь бакалавра й активно зайняв¬ся науковою діяльністю. 1950 р. Лірі захистив докторську дисертацію.

1956 р. вийшла його робота «Рівні вимірювання міжособистісиої по¬ведінки». У цій книзі він заклав основи своєї теорії, на якій базувався створений ним знаменитий опитувальник. ХЛірі працював співробітни¬ком, а потім і керівником лабораторії психологічних досліджень в Окленді. Він був не лише дослідником, а й практиком: у праці «Прогноз міжосо¬бистісиої поведінки в психотерапевтичних групах» він запропонував нові методи групової терапії, розробив теорію комунікативних ігор.

Основною причиною успішної взаємодії особистості з оточенням Т.Лірі вважав самоактуалізацію та особистісне зростання. Ці ідеї перегу¬кувалися з теоріями Маслоу і Роджерса, опублікованими в той час, однак були незаслужено зігноровані.

1957 р. ТЛірі створив нову психодіагностичну методику. Тоді він пра¬цював у Гарварді, де й опублікував статтю, у якій навів опитувальник з інтерпретацією, згодом названий «Інперсопальний діагноз Лірі». За до¬помогою цього опитувальника можна виявити риси особистості, які впли¬вають на її взаємодію з оточенням. Автор запропонував 128 тез, що різно-сторонньо характеризують людину. Випробуваний повинен оцінити, чи відповідають йому наведені висловлювання.

Серед запропонованих тез були, наприклад, такі: «справляє враження на інших», «уміє розпоряджатися, наказувати», «псує людей надмірною добротою». Ці тези стосуються 16 основних характеристик людської осо¬бистості, що визначають варіант міжособистісних взаємини. Т.Лірі запро¬понував 8 таких варіантів: владно-лідируючий, незалежно-домінуючий, прямолінійно-агресивний, недовірливо-скептичний, покірно-сором'язли¬вий, залежно-слухняний, конвенціально-емпатійний і відповідально-по¬блажливий.